Рижов Іван Петрович

Іван Рижов
рос. Иван Рыжов
Народився	25 січня 1913[1]; Zelyonaya Slobodad, Q4310448?, Bronnitsky Uyezdd, Московська губернія, Російська імперія
Помер	15 березня 2004[1] (91 рік); Москва, Росія
Поховання	Перепечинський цвинтар
Громадянство	Російська імперія; СРСР; Росія
Діяльність	кіноактор, актор театру, актор озвучування
Заклад	Союздитфільм, Державний театр кіноактора і Московський академічний театр імені Володимира Маяковського
IMDb	nm0753516
	Нагороди та премії
	;
	Іван Рижов у Вікісховищі

Іва́н Петро́вич Рижо́в (рос. Иван Петрович Рыжов; нар. 25 січня 1913, Зелена Слобода, Московська губернія — пом. 15 березня 2004, Москва, РРФСР) — радянський російський актор театру та кіно. Заслужений артист РРФСР (4.09.1974). Народний артист РРФСР (25 липня 1980).

Життєпис

Народився 25 січня 1913 року в селі Зелена Слобода, Московська губернія, Російська імперія в селянській родині.

У 1935 році закінчив училище при Московському Театрі Революції, де працював у 1935—1940 рр. З 1940 року — актор кіностудії «Союздетфильм». З 1945 року — актор Театра-студії кіноактора.

В кіно дебютував у 1939 році, зігравши роль осавула Сороки у фільмі «Кубанці».

Важке дитинство, важка робота — почав хлопчина своє трудове життя колгоспним бригадиром. У таємниці ж селянський син завжди думав про сцену, мріяв про ролях, подумки уявляв себе тим чи іншим героєм. Як тільки з'явилася можливість, Іван поїхав вступати до Москви на «артиста». Закінчив училище при Московському театрі Революції (1935).

У 1935—1940 роках — актор театру Революції. З 1940 року — актор кіностудії Союздетфильм (нині — кіностудія імені Максима Горького).

З 1945 року — актор Театру-студії кіноактора. Івана Петровича любили в театрі. Він знав безліч анекдотів, умів і любив похохміть, міг і по-хорошому похуліганити.

У кіно дебютував в 1939 році, зігравши осавула Сороку у фільмі «Кубанці». Потім були ролі в драмі «Брат героя» і в історичній картині «Першодрукар Іван Федоров». Пустотливий хлопець у пригоді «Кащей Безсмертний» і Свистунов в комедії «Ревізор».

Як кіноактор, Рижов довгий час був незатребуваний. На думку режисерів, в молодості образ у нього був якийсь невиразний. Може бути, тому його нечисленні ранні роботи згодом були забуті глядачами. Так тривало досить довго, поки Іван Рижов НЕ переступив сорокалітній рубіж і не почав наближатися до «образу діда». Ось тут то режисери раптом «побачили» актора.

Вікові ролі в кіно Іван Рижов почав грати у другій половині 1950-х років. Колгоспник в мелодрамі «Справа була в Пенькові», козак у «Тихому Доні», трохи пізніше: строгий Волков в мелодрамі «Альошкіна любов» і вахтер в комедії «Дівоча весна».

Похований на Перепечинському цвинтарі.

У ролі пасажира у фільмі «Потяг йде на схід» (1947)

Фільмографія

Іван Рижов в ролі Федора Байкалова. Кінофільм «Калина червона», 1973 р. Поштова картка, випущена до сторіччя з дня народження актора. Росія, 2013 р

«Муму» (1959)
«Альошкіна любов» (1960)
«Чудотворна (фільм)» (1960)
«Відрядження» (1961)
«Євдокія» (1961)
«Павлуха» (1962)
«Монета» (1962)
«Бий, барабане!» (1962)
«Це сталося в міліції» (1963)
«Найповільніший поїзд» (1963)
«Їм підкоряється небо» (1963)
«Синій зошит» (1963)
«Живе такий хлопець» (1964)
«Вірте мені, люди» (1964)
«Приборкання вогню» (1969)
«Тіні зникають опівдні» (1970)
«Один із нас» (1970)
«Про друзів-товаришів» (1970)
«Вкрадений поїзд» (1970)
«Антрацит» (1971)
«Їхали в трамваї Ільф і Петров» (1972)
«Пічки-лавочки» (1972)
«Зовсім безнадійний» (1973)
«Велика перерва» (1973)
«Двоє в дорозі» (1973)
«Соколово» (1974)
«Три дні в Москві» (1974)
«Іван та Марія» (1974)
«Калина червона» (1974)
«Романс про закоханих» (1974)
«Жереб» (1974)
«Що з тобою коїться?» (1975)
«Надійна людина» (1975)
«Переможець» (1975)
«Моя справа» (1976)
«Сонце, знову сонце» (1976)
«Дні Турбіних» (1976)
«Коли настає вересень» (1976)
«Розповідь про те, як цар Петро арапа женив» (1976)
«Злочин» (1976)
«Журавель в небі...» (1977)
«Поклич мене в далечінь світлу» (1977)
«Трясовина» (1977)
«Білий Бім Чорне вухо» (1977)
«Цілуються зорі» (1978)
«Вас чекає громадянка Никанорова» (1978)
«Кіт у мішку» (1978)
«Дюма на Кавказі» (1979)
«Екіпаж» (1979)
«Кожен третій» (1980)
«Названий друг» (1980)
«Амністія)» (1980)
«Огарьова, 6» (1980)
«Відставної кози барабанщик» (1981)
«Було у батька три сини» (1981)
«День народження» (1982)
«Залишити слід» (1982)
«Залишити слід» (1982)
«Карантин» (1983)
«Зудов, ви звільнені!» (1984)
«Місто наречених» (1985)
«Повернення Будулая» (1985)
«Дикий хміль» (1985)
«Ранок приреченої копальні» (1985)
«Байка» (1987)
«Ёлки-палки!» (1988)
«А чи був Каротін?» (1989)

Грав в українських кінокартинах:

Примітки

Find a Grave — 1995.
d:Track:Q63056

Література

Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.375.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q7094076_citetype_Q5535082_citetype_Q33270056_citetype_Q43229_citetype_Q107553922"_data-entity-id="Q63056">[http://www.findagrave.com/cgi-bin/fg.cgi?page=gr&GRid=13216401_Find_a_Grave]<span_class="wef_low_priority_links">_—_1995.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q63056]]</div>-1] Find a Grave — 1995.
d:Track:Q63056