Любшин Станіслав Андрійович

Станіслав Андрійович Любшин (рос. Станисла́в Андре́евич Любши́н; * 6 квітня 1933, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський і російський актор театру і кіно, кінорежисер. Заслужений артист РРФСР (1969). Народний артист РРФСР (1981). Кавалер орденів Пошани (1998) i «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2003). Лауреат ряду вітчизняних та міжнародних театральніх і кінопремій.

Любшин Станіслав Андрійович
Народився 6 квітня 1933(1933-04-06)[1] (88 років)
Москва, СРСР[1]
Громадянство  СРСР
 Росія
Діяльність актор, кінорежисер, кіноактор, телеактор
Alma mater Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна (1959)
Заклад Московський Художній театр імені А. П. Чеховаd, Современник, Театр на Таганці, Московський драматичний театр імені М. М. Єрмоловоїd і Театр на Малій Броннійd
Роки діяльності з 1959 — тепер. час
Діти Yuriy Lyubshind
IMDb ID 0529402
Нагороди та премії


 Любшин Станіслав Андрійович у Вікісховищі

Життєпис

Народився 6 квітня 1933 р. у Москві. Закінчив Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна (1959).

У 1959—1963 рр. — актор театру «Современник».

У 1964—1967 рр. — актор Театру на Таганці.

У 1974—1977 рр. — в Московському драматичному театрі ім. М.М. Єрмолової.

У 1977—1979 рр. — актор Московського драматичного театру на Малій Бронній.

У 1980—1987 рр. — актор Московського художнього академичного театру. З 1987 року — актор Московського художнього академичного театру ім. А.П. Чехова.

Працює у кіно з 1959 р. Знімався у фільмах: «Альпійська балада» Б. Степанова, «Мені двадцять років» («Застава Ілліча») М. Хуциєва, «Щит і меч» В. Басова, «Червона площа» В. Ординського, «Монолог» І. Авербаха, «Моє життя» Г. Нікуліна і В. Соколова, «Ксенія, кохана дружина Федора» І. Масленникова, «Слово для захисту» В. Абдрашитова, «Сентиментальний роман» І. Масленникова, «Степ» С. Бондарчука, «П'ять вечорів» М. Михалкова, «Тема» Г. Панфілова, «Не стріляйте в білих лебедів» Р. Нахапетова, «Кін-дза-дза!» Г. Данелія, «Забави молодих» Є. Герасимова, «Чорний чернець» І. Диховичного, «Вічний чоловік» Є. Марковського, «Цар Іван Грозний» Г. Васильєва, «Жінка у морі» В. Криштофовича, «Побачити Париж і померти» О. Прошкіна, «Дим» Аян Шахмаліевої та ін. (всього біля 80-ти кіноробіт).

За опитуванням журналу «Радянський екран» визнаний найкращим актором 1968 року за роль Олександра Бєлова/Йоганна Вайса (радянського розвідника) у фільмі «Щит і меч» (реж. В. Басов).

За найкраще виконання чоловічої ролі у фільмі «П'ять вечорів» (реж. М. Михалков) удостоєний премії на кінофестивалі «Молоде кіно» в Єрi (Франція, 1979), а також названий «найкращим актором» 1979 року за опитуванням журналу «Радянський екран».

Знявся в українській стрічці «Зустріч» (1980, к/м, реж. О. Ітигілов; картина удостоєна Головного призу МКФ короткометражних фільмів у Ліллі—80[2]).

Як режисер-постановник зняв у співавторстві дві кінокартини: «Поклич мене в далечінь світлу» (1977, у співавт. з Г. Лавровим; у 1977 році фільм був удостоєний Гран Прі та Призу ФІПРЕССІ на Міжнародному кінофестивалі Мангейм-Гайдельберг, ФРН) і «Три роки» (1980, у співавт. з Д. Долініним).

У 1981 році удостоєний звання Народний артист РРФСР.

Лауреат премії «Кришталева Турандот» (2018) — за довголітнє і доблесне служіння театру[3].

Лауреат російської національної театральної премії «Золота маска - 2019» — за видатний внесок у розвиток театрального мистецтва[4].

Родина:

  • Син: Любшин Юрій Станіславович (нар. 1955) — радянський і російський кінооператор.

Громадянська позиція

Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, що становить загрозу національній безпеці України і міжнародному правопорядку[5].

Фільмографія

Акторські роботи

Режисер-постановник

Примітки

Література

  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.245;
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.446;
  • Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.195—197.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.