Цебриківський район
Цебриківський район — район УСРР. Існував з 1923 по 1960-ті роки. Центром району було село Цебрикове.
7 березня 1923 року було створено Цебриківський район Одеської округи з Цебриківської (Гофнунгстальської), Малигонівської та Катаржинської волостей з центром у Цебриковому (Гофнунстальській)[1].
15 вересня 1930 року округи були ліквідовані, район перейшов у республіканське підпорядкування.
З 27 лютого 1932 року в складі Одеської області.
В 1959 році був дещо розширений за рахунок Петровірівського району.
Ліквідований у 1962 році, одним з останніх районів в області, що нині не існують.[2] Територія району була розподілена між Фрунзівським (сільради Кіровська, Ленінська (Леніне), Миколаівська (Миколаївка (Новосвітівка)) та Орджонікідзевська (Орджонікідзе), територія колишнього Петровірівського району), Березівським (сільради Жовтнева, Катерино-Платонівська та Новоєлизаветівська) та здебільшого, включно з райцентром, Роздільнянським районами (сільради Петрівська, Чапаєвська та Червонознам'янська (Сталіне)).[3][4]
Примітки
- Административно-территориальное деление Украины (По данным Центральной Административно-Территориальной Комиссии) / У. С. С. Р. Народный комиссариат внутренних дел. ‒ Х.: Издание НАРКОМВНУДЕЛа У. С. С. Р, 1923. ‒ С. 23.
- Указ Президії Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1962 р. «Про укрупнення сільських районів Української РСР»
- Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ. Додаток до довідника видання 1962 р. (зміни, що відбулися за період з 1 січня 1962 року по 1 січня 1964 року) / Д. О. Шелягин (упорядник). — К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1964. — С. 47.
- Список районов, упраздненных в связи с укрупнением сельских и образованием промышленных районов (декабрь 1962 – февраль 1963). Доп. к справочнику:
СССР: Административно-территориальное деление союзных республик на 1963 г. — М. : Известия, 1964. — С. 116–118.(рос.)
Література
- Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 390.