Роздільнянський район

Район створено відповідно до постанови Верховної Ради України № 807-IX від 17 липня 2020 року. До його складу району входять: Роздільнянська міська, Великомихайлівська, Затишанська, Захарівська, Лиманська, Цебриківська селищні, Великоплосківська, Новоборисівська, Степанівська сільські територіальні громади.

Раніше територія району входила до складу:

• Роздільнянського району ( поділ 1930—2020) (окрім Єгорівської сільради, що ввійшла до Дачненської громади Одеського району);
• Великомихайлівського району (окрім Великозименівської, Цибулівської та Воробіївської сільських рад, що увійшли до Знам'янської сільської громади Березівського району);
• Захарівського району;
• Саханської сільської ради Ширяївського району, що разом з територіями Цебриківської селищної та Вишневської сільської рад Великомихайлівського району ввійшли до Цебриківської громади[4].

Розподіл територій громад Роздільнянського району

Площа: 3572,2 км².

Районний центр: Роздільна.

Прикордонний район у південній частині України.

Розташований за 40 км північно-західніше від міста Одеси.

Район межує: на півночі — з Подільським районом, на сході — з Березівським районом, на півдні — з Одеським районом, на заході — з Республікою Молдова, а саме — з Придністров'ям.

Діаграма населення громад Роздільнянського району (2020)

Наявне населення на 1 січня 2022 року — 101 407 особи[5]. Орієнтовна кількість населення на момент створення — 104 163 особи.

Загальна чисельність міського населення — 41 685 осіб (40,63 %).

Громади — 9:

• міська — 1;
• селищні — 5;
• сільські — 3.

54,39 % (54569 осіб) мешкають у південній частині району, у 3 суміжних громадах — Роздільнянській, Степанівській і Лиманській, загальна площа територій цих громад складає 35,61 % від площі району.

Населені пункти — 209:

місто — 1:

• Роздільна (17,75 тис. осіб)[6]

смт — 5:

• Лиманське (7,25 тис. осіб)[6]
• Велика Михайлівка (5,43 тис. осіб)
• Захарівка (5,25 тис. осіб)
• Затишшя (3,54 тис. осіб)
• Цебрикове (2,78 тис. осіб).

селища — 2.

села — 201.

Найбільші села:

• Кучурган (3,7 тис. осіб)
• Великоплоске (3,3 тис. осіб)
• Новоборисівка (2,3 тис. осіб)
• Новопетрівка (2,1 тис. осіб)
• Степанівка (1,8 тис. осіб)
• Виноградар (1,7 тис. осіб)
• Степове (1,6 тис. осіб)
• Щербанка (1,4 тис. осіб)
• Великокомарівка (1,3 тис. осіб)
• Нові Чобручі (1,1 тис. осіб)
• Перехрестове (1,0 тис. осіб)
• Павлівка (1,0 тис. осіб)

85 сіл мають населення менше ніж 100 осіб, з них 54 села — менш як 50 осіб. У 18 найбільших населених пунктах (з населенням від 1000 осіб) мешкає 69,6 тис. осіб, що складає 66,8 % від усього населення району. Ще 19441 осіб (18,66 % населення району) мешкає у 26 селах з населенням від 500 до 999 селян.

Щільність населення по громадах:

Щільність населення у громадах Роздільнянського району (2020)

Головна особливість географічного розташування району — прикордонне положення, широкий вихід до доріг державного значення E95М05 (Київ-Одеса), E58 (Одеса—Кучурган) та E581, вузлової станції Роздільна I Одеської залізниці визначає його значні переваги та транспортні можливості.

пункт контролю через державний кордон України Кучурган

Територією району по залізниці, суші та воді пролягає лінія Українсько-Молдовського кордону. Охорону безпеки України тут несе особовий склад Прикордонної та Митної служби. Район віднесено до контрольованої прикордонної зони. На кордоні з Республікою Молдова знаходяться пропускні пункти[12]:

• залізничний (міжнародний, цілодобовий) Кучурган-Новосавицьке;
• автомобільний (міждержавний, цілодобовий) Кучурган-Первомайськ;
• повітряний (міжнародний, цілодобовий) аеропорту «Лиманське».

Пропускні операції тимчасово не здійснюються з молдовської сторони:

• автомобільний (місцевий, у світлий час доби) Розалівка-Фрунзе (Нове);
• автомобільний (місцевий, цілодобовий) Гребеники-Тирасполь;
• автомобільний (міждержавний, цілодобовий) Слов'яносербка-Ближній Хутір;
• автомобільний (міждержавний, цілодобовий) Великоплоське-Мелеєшть;
• автомобільний (місцевий, у світлий час доби) Павлівка-Мочарівка;
• автомобільний (міждержавний, цілодобовий) Йосипівка-Колосове;

У м. Роздільна по вул. Європейська, 37а знаходиться митний пост «Кучурган»[13] Одеської митниці ДФС. Йому підпорядковані чотири відділи митного оформлення та сектор митного оформлення:

• відділ митного оформлення №1 (розташований у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Кучурган-Первомайськ» за адресою: 67450, Одеська обл., Роздільнянський район, с. Кучурган).
• відділ митного оформлення № 2 (розташований у міжнародному пункті пропуску для залізничного сполучення «Кучурган-Новосавицьке» за адресою: 67431, Одеська обл., Роздільнянський район, с. Труд-Куток).
• відділ митного оформлення № 3 (розташований у міждержавному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Великоплоське-Мелеєшть» за адресою: 67140, Одеська обл., Роздільнянський район, с. Великоплоске та у міждержавному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Слов’яносербка-Ближній Хутір» за адресою: 67142, Одеська обл., Роздільнянський район, с. Слов’яносербка).
• відділ митного оформлення №4 (розташований поза межами Роздільнянського району — у міждержавному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Градениці-Незавертайлівка» за адресою: 67640, Одеська обл., Одеський район, с. Градениці).
• сектор митного оформлення №1 (розташований за адресою: 67400, Одеська обл., м. Роздільна, вул. Європейська, 37-а).

У міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Йосипівка-Колосове» знаходиться відділ митного оформлення № 6, підпорядкований митному посту «Подільськ» Одеської митниці, який розташований у сусідньому Подільському районі — у м. Подільськ.

До складу районної ради входять 38 депутатів, що обираються мешканцями району строком на 5 років. За результатами місцевих виборів 2020 року, районна рада поділяється на такі депутатські групи та фракції: Опозиційна платформа — За життя (13 депутатів), Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» (6), «Європейська солідарність» (5), «Слуга народу» (5), Довіряй ділам (3), «Наш край» (3), «За майбутнє» (3). Головою районної ради VIII скликання на 1 сесії, що відбулася 24 листопада 2020 року, було обрано Пресмана Олександра Семеновича.

Великий політичний вплив у місті та Роздільнянському районі має Роздільнянська районна державна адміністрація та, зокрема, її голова. Він, як представник Президента України керує виконавчою владою не тільки на рівні міста, а й на території всього району. 15 січня 2020 року на цю посаду було призначено Приходько Сергія Миколайовича[14][15], який також є депутатом Роздільнянської районної ради.

У Роздільній розташовані будівлі Роздільнянської міської та районної ради, Роздільнянської районної державної адміністрації та Роздільнянського районного суду.

Кількість виборців на 30 листопада 2020 року — 78015[16].

Собор Успіння Пресвятої Богородиці

Собор Пресвятої Трійці

Найбільш цікавими пам'ятками, з точки зору історії та культури, є церкви. Найбільший католицький собор півдня України — старовинний німецький собор Успіння Пресвятої Діви Марії в селищі Лиманське (колишньої колонії Зельц) побудований у 1901 році, а також менший собор Пресвятої Трійці — поруч із цвинтарем. Менший собор був побудований з великим і глибоким підвалом, де згодом був похований перший священник. Туди, як в мавзолей можна було спускатися східцями й покладати квіти. Обидві церкви були католицькими. Учні та вчителі Лиманської загальноосвітньої школи, в ході пошукової роботи, з'ясували, що, потребує зараз в реставрації, велика церква в центрі селища, що нагадує базиліку своєю подовженою, витягнутою формою. Деякі жителі стверджують, що будівля церкви була зведена в 1808 році. Німці, що населяли Зельц, не могли жити без церкви ціле століття, тому на місці збудованого у 1901 році храму з 1821 року діяла маленька церква.

Костел Святих Ангелів-охоронців

Костел Святих Ангелів-охоронців (село Щербанка, раніше Ельзас нім. Elsaβ). У Ельзасі перший камінь костелу Святих Ангелів-охоронців був закладений дияконом Рудольфом Райхерт 13 травня 1891. А вже 25 жовтня 1892 єпископ А. Церр освятив нову церкву й оголосив її покровителем архангела Гавриїла. Побудоване в стилі еклектики, масивна будівля кірхи було довжиною 51 м і шириною 20 м, а вбудована вежа разом зі шпилем була заввишки 46 м. Башта знаходилася в північній стороні церкви, а гаспида — на південній. На фасаді знаходилося два основного порталу, по сім великих стрілчастих вікон з кожного боку будівлі. Інтер'єр прикрашали три чудові вівтарі, поставлені тірольськими художніми майстрами Штуфлессера. Над багато оздобленим головним вівтарем висіла картина, виконана маслом, із зображенням архангела Гавриїла. З іншого боку стояли статуї Св. Антонія і Св. Климентія. Боковий вівтар у правому нефі було присвячено Пресвятій Богородиці, в лівому — вівтар Св. Йосипа. У наступні роки скульптури дванадцяти апостолів були прикріплені до 12-и колон центрального нефа, а прекрасно виконана серія картин «зупинки Христа на Хресній дорозі на Голгофу» була розміщена не стінах. Три картини на церковну тематику були написані майстром Бенцінгером зі Швейцарії. Серед іншого церковного оздоблення були: кафедра з виразним різьбленням по дереву, мармурова купіль для хрещення, кілька картин на біблійні сюжети. У 1911 році в церкві був встановлений орган, а на дзвіниці — чотири дзвони різних розмірів. "Спрямована вгору вежа, форма вікон, що йдуть уздовж стін, і гаспида були, безсумнівно, типовими елементами готики, — описував одне з джерел початку XX століття, — в той час, як фризи, напівкруглі резонансні отвори дзвіниці, і інші архітектурні елементи, були характерними для інших стилів; одним словом, ельзаська кірха являла собою в архітектурному плані, змішання стилів. Майстри-будівельники зробили над апсидою дуже виразний звід з м'якого черепашнику. Вівтар був облицьований дубом^{[джерело?]}.

Свято-Миколаївська церква

Свято-Миколаївська церква в Роздільній була збудовано у 1901 році. Оскільки, Роздільна являла собою невелике селище, церкву будували невелику, як для села. Зате вийшла вона дуже витонченою і гармонійною. Фонди на будівництво виділяла залізниця. Микола Чудотворець — покровитель мандрівників. Роздільна ж на початку XX століття поступово стає залізничною станцією 1-й категорії, у зв'язку з цим ім'я церкви дано не випадково. Як, втім, і місце розташування: біля вокзалу, що дозволяє завжди бути в центрі суспільного життя. Була при церкві й приходська школа. Настоятелем церкви в цей час був Романович Іполит Миколайович, який був наданий, увагою самого імператора Миколи II. У 1904 році Микола II з дружиною Олександрою Федорівною прибув в Роздільну і відвідав Свято-Миколаївську церкву, де нагородив іменними золотими годинниками священника отця Іполита, за старанність. У 1911 році імператор Микола II вдруге відвідав Роздільнянську церкву, але вже разом зі своїм сином, спадкоємцем престолу царевичем Олексієм. На початку 20-х років настоятель церкви отець Іполит вмирає від тифу, у віці 44 років. Могила батька Іполита знаходиться в церковному дворі. Після його смерті церква була закрита на довгі роки. Під час окупації церкву відкрили, проте колишнього зовнішньої величі вона позбулася, у зв'язку з пошкодженням статей до війни. Діяла вона до початку 50-х років і знову була закрита, до 90-х років XX століття. І тільки в 1990 році, за указом 1-го секретаря Роздільнянського райкому партії Сергія Рафаїловича Гриневецького, церкві повернули справжнім господарям. Проходило воно поетапно, протягом 6 років, багато в чому за допомогою майстрів і художників Західної України. 14 січня 1991 було проведено перше богослужіння, і з того часу, попри відновлювальні (навіть внутрішні) роботи, проводилися літургії. У 1997 році, 5 жовтня, церква була повністю відновлена й освячена Агафангелом, митрополитом Одеським і Ізмаїльським.