Цезароліт
Цезароліт (англ. cesarolite; нім. Zesarolit m, Cesarolith m) — мінерал, водний оксид свинцю та манґану.
Цезароліт | |
---|---|
Загальні відомості | |
Статус IMA | чинний (успадкований, G)[1] |
Nickel-Strunz 10 | 4.FG.10 |
Інші характеристики | |
Названо на честь | Giuseppe Raimondo Pio Cesàrod[2] |
Цезароліт у Вікісховищі |
Названий на честь бельгійського мінералога Г.Цезаро (G.R.P. Cesaro), H.J. Buttgenbach, C.Gillet, 1920.
Опис
- 1. За Є. К. Лазаренком: 3MnO2PbО•H2O.
- 2. За Г.Штрюбелем та З. Х. Ціммером: PbMn3O7•H2O.
- 3. За «Горной энциклопедией» PbMn6O12•2H2.
- 4. За «Fleischer's Glossary» (2004): PbH2Mn3O8.
Склад у % (з родовищів Тунісу): MnO — 42,65; Pb — 36,29; H2O — 3,30; O — 13,26.
Домішки: Al, Fe, Na та ін. метали. Аналог — коронадит (PbMn8O16). Форми виділення: пухкі сіросталеві комірчасті маси, які нагадують кокс, соскоподібні кірочки. Густина 5, 29. Твердість 4,5-5,0. Блиск тьмяний до напівметалічного. Зустрічається в Тунісі (родов. Сіді-Аморбен-Салем).
Див. також
Примітки
- Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Цезароліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Цезароліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.