Центральна долина Чилі

Центральна долина Чилі (ісп. Valle Central de Chile або Zona Central) — долина, розташована між Чилійським прибережним хребтом та головним хребтом Анд. Центральна долина Чилі простягається від кордону з Перу до Пуерто-Монтт на півдні Чилі з помітною перервою у Норте-Чико (27°20'–33°00' S). На південь від Пуерто-Монтт долина має продовження у вигляді низки морських басейнів аж до перешийка Офкі. Деякі найбільші міста Чилі розташовані у долині: Сантьяго, Темуко, Ранкагуа, Талька і Чильян.

Центральна долина Чилі
ісп. Valle Central

35°30′ пд. ш. 71°30′ зх. д.
Країна  Чилі
Тип долина
Ідентифікатори і посилання
Центральна долина Чилі
Центральна долина Чилі (Чилі)

Північна секція (18°30'–27°20' S)

Топографічна карта, що показує частину Центральної долини Чилі

На крайній півночі Чилі центральна долина складається з Пампітас, серії невеликих рівнин, розчленованих глибокими долинами. [1] Безпосередньо на південь від Пампітас, у регіоні Тарапака та на північ від регіону Антофагаста, Центральна долина відома як Пампа-дель-Тамаругаль [2][3] На відміну від Пампітас, долини, що спускаються з Анд, не розрізають рівнину, а зливаються з поверхнею Пампа-дель-Тамаругаль на висоті близько 1500 м. [2] Найзахідніша частина Пампа-дель-Тамаругаль має висоту 600 м та містить пампаси та солончаки. [2] Басейни є важливими коридорами для зв'язку та транспорту на півночі Чилі. [4]

На південь від річки Лоа долина продовжується, обмежена Кордильерою-Домейко зі сходу, поки не закінчується на широті Тальталя (25°17' S). Він знову з'являється біля Чаньараля (26°20' S) як ізольований басейн, оточений горами та пагорбами. [3][5] Цей басейн завдовжки 250 км та завширшки до 70 км називається Пампа-Ондулада або Пампа-Австрал. [6] Оскільки Пампа Ондулада зникає біля річки Копіапо (27°20' S)[6] у регіоні Норте-Чико, на південь від цієї річки, не є Центральної долини, лише декілька вузьких западин з півночі на південь, які збігаються з геологічними розломами. [7]

У північній частині Центральної долини рослинність надзвичайно мізерна через умови надзвичайної посушливості пустелі Атакама. Лише на півдні з'являється Чилійський маторраль. Північну частину маторалі складає асоціація Nolana leptophyllaCistanthe salsoloides, а південну половинуй – асоціація Skytanthus acutusAtriplex deserticola. [8][9]

Центральна секція (33°00'–41°30' S)

Топографічна карта, що показує частину 35°50' — 38°30' S.

Основна частина Центральної долини простягається від Тільтіля (33°05' S) поблизу Сантьяго до Темуко (38°45' S). [10][11] Прибережний хребет і Анди майже зливаються в двох місцях: одне між Сантьяго і Ранкагуа, а інше між Сан-Фернандо і Ренго. [10] Через що Центральна долина представлена двома меншими басейнами на півночі: басейном Сантьяго і басейном Ранкагуа. [12][13]

Долина тягнеться безперервно 360 км від Ангостура-де-Пелекуен на півночі до річки Біо-Біо (37°40' S) на півдні. [13] Завширшки від 12 км у Моліні (35°05' S) на півночі до 74 км на півдні в районі Лаха (37°15' S), рельєф є мало горбистим. [13] Конгломерати Андійського походження займають великі ділянки Центральної долини, рідше зустрічаються на заході поблизу Прибережного хребта. Іноді долина мають окремі пагорби та гори, що складаються з останцевих скель. [10] На широті Темуко Прибережний хребет занурюється до такої міри, що Центральна долина зливається з прибережними рівнинами. [14]

За 110 км між Горбеа і Пайльяко (c. 39–40° S) Центральна долина не існує, оскільки натомість регіон перетинає низка гірських хребтів зі сходу на захід і широких річкових долин. [14][11] На південь від цього регіону Центральна долина знову з'являється, на ній розташовані Осорно і Пуерто-Монт (41°30' S). [11] Довжина цієї південної ділянки з півночі на південь становить 190 км. [14] Центральна долина на південь від річки Біо-Біо зазнала впливу вулканізму та минулого зледеніння, що призвело до виникнення ньяді та морен, що мають розповсюдження у долині. [15]

Природна рослинність центральної ділянки змінюється з півночі на південь. Меншою мірою рослинність також змінюється до передгір'їв Анд та Чилійського прибережного хребта. Від Сантьяго до Лінареса домінують рідколісся Acacia caven. [16] У Ньюблейському регіоні домінують два типи склерофітної рослинності: Lithrea causticaPeumus boldus та Quillaja saponianaFabiana imbricata. [17] На південь від річки Біо Біо домінує Nothofagus obliqua..[18][19] Лише околиці озера Янкіуе та район Пуерто-Монтт є винятком, де відповідно домінують Nothofagus dombeyiEucryphia cordifolia та Nothofagus nitidaPodocarpus nubigena [20][21]

Південні морські басейни (41°30'–46°50' S)

На цьому супутниковому знімку штучного зафарбування південні морські басейни можна побачити як море на схід від острова Чилое і як вузький канал Мораледа, що простягається на південь від Північнопатагонського льодовикового поля позначеного білим

На південь від Пуерто-Монтта продовження Центральної долини представлено низкою морських басейнів, а саме: протока Релонкаві, Анкудська затока і затоку Корковадо, що відокремлюють острів Чилое від материка. [22][11] Далі на південь долина проходить у вигляді вузького каналу Мораледа. Тут долина представлена численними невеликими островами, а також східним узбережжям острова Чилое та півостровом Тайтао на схід від озера Пресиденте-Ріос та перешийком Офкі. (46°50' S).[22]

Примітки

  1. Börger, p. 40.
  2. Börger, p. 41.
  3. Brüggen, p. 6.
  4. Börger, p. 42.
  5. Börger, p. 43.
  6. Börger, p. 47.
  7. Brüggen, p. 5.
  8. Luebert & Pliscoff, pp. 113–114.
  9. Luebert & Pliscoff, pp. 123–124.
  10. Brüggen, p. 4.
  11. Börger, p. 97.
  12. Börger, p. 99.
  13. Börger, p. 122.
  14. Börger, p. 123.
  15. Luebert & Pliscoff, pp. 130–133.
  16. Luebert & Pliscoff, pp. 144–147.
  17. Luebert & Pliscoff, pp. 149–150.
  18. Luebert & Pliscoff, pp. 157–158.
  19. Luebert & Pliscoff, pp. 183–186.
  20. Luebert & Pliscoff, pp. 198–200.
  21. Börger, p. 137.

Посилання

Бібліографія
  • Börger Olivares, Reinaldo (1983). Geografía de Chile (ісп.). Tomo II: Geomorfología. Instituto Geográfico Militar.
  • Brüggen, Juan (1950). Fundamentos de la geología de Chile (ісп.). Instituto Geográfico Militar.
  • Luebert, Federico; Pliscoff, Patricio (2017). Sinopsis bioclimática y vegetacional de Chile (ісп.) (вид. 2nd). Santiago de Chile: Editorial Universitaria. с. 381. ISBN 978-956-11-2575-9. Проігноровано невідомий параметр |orig-year= (довідка)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.