Центральна долина Чилі

Топографічна карта, що показує частину Центральної долини Чилі

На крайній півночі Чилі центральна долина складається з Пампітас, серії невеликих рівнин, розчленованих глибокими долинами. [1] Безпосередньо на південь від Пампітас, у регіоні Тарапака та на північ від регіону Антофагаста, Центральна долина відома як Пампа-дель-Тамаругаль [2][3] На відміну від Пампітас, долини, що спускаються з Анд, не розрізають рівнину, а зливаються з поверхнею Пампа-дель-Тамаругаль на висоті близько 1500 м. [2] Найзахідніша частина Пампа-дель-Тамаругаль має висоту 600 м та містить пампаси та солончаки. [2] Басейни є важливими коридорами для зв'язку та транспорту на півночі Чилі. [4]

На південь від річки Лоа долина продовжується, обмежена Кордильерою-Домейко зі сходу, поки не закінчується на широті Тальталя (25°17' S). Він знову з'являється біля Чаньараля (26°20' S) як ізольований басейн, оточений горами та пагорбами. [3][5] Цей басейн завдовжки 250 км та завширшки до 70 км називається Пампа-Ондулада або Пампа-Австрал. [6] Оскільки Пампа Ондулада зникає біля річки Копіапо (27°20' S)[6] у регіоні Норте-Чико, на південь від цієї річки, не є Центральної долини, лише декілька вузьких западин з півночі на південь, які збігаються з геологічними розломами. [7]

У північній частині Центральної долини рослинність надзвичайно мізерна через умови надзвичайної посушливості пустелі Атакама. Лише на півдні з'являється Чилійський маторраль. Північну частину маторалі складає асоціація Nolana leptophylla–Cistanthe salsoloides, а південну половинуй – асоціація Skytanthus acutus–Atriplex deserticola. [8][9]

Топографічна карта, що показує частину 35°50' — 38°30' S.

Основна частина Центральної долини простягається від Тільтіля (33°05' S) поблизу Сантьяго до Темуко (38°45' S). [10][11] Прибережний хребет і Анди майже зливаються в двох місцях: одне між Сантьяго і Ранкагуа, а інше між Сан-Фернандо і Ренго. [10] Через що Центральна долина представлена двома меншими басейнами на півночі: басейном Сантьяго і басейном Ранкагуа. [12][13]

Долина тягнеться безперервно 360 км від Ангостура-де-Пелекуен на півночі до річки Біо-Біо (37°40' S) на півдні. [13] Завширшки від 12 км у Моліні (35°05' S) на півночі до 74 км на півдні в районі Лаха (37°15' S), рельєф є мало горбистим. [13] Конгломерати Андійського походження займають великі ділянки Центральної долини, рідше зустрічаються на заході поблизу Прибережного хребта. Іноді долина мають окремі пагорби та гори, що складаються з останцевих скель. [10] На широті Темуко Прибережний хребет занурюється до такої міри, що Центральна долина зливається з прибережними рівнинами. [14]

За 110 км між Горбеа і Пайльяко (c. 39–40° S) Центральна долина не існує, оскільки натомість регіон перетинає низка гірських хребтів зі сходу на захід і широких річкових долин. [14][11] На південь від цього регіону Центральна долина знову з'являється, на ній розташовані Осорно і Пуерто-Монт (41°30' S). [11] Довжина цієї південної ділянки з півночі на південь становить 190 км. [14] Центральна долина на південь від річки Біо-Біо зазнала впливу вулканізму та минулого зледеніння, що призвело до виникнення ньяді та морен, що мають розповсюдження у долині. [15]

Природна рослинність центральної ділянки змінюється з півночі на південь. Меншою мірою рослинність також змінюється до передгір'їв Анд та Чилійського прибережного хребта. Від Сантьяго до Лінареса домінують рідколісся Acacia caven. [16] У Ньюблейському регіоні домінують два типи склерофітної рослинності: Lithrea caustica–Peumus boldus та Quillaja saponiana–Fabiana imbricata. [17] На південь від річки Біо Біо домінує Nothofagus obliqua..[18][19] Лише околиці озера Янкіуе та район Пуерто-Монтт є винятком, де відповідно домінують Nothofagus dombeyi–Eucryphia cordifolia та Nothofagus nitida–Podocarpus nubigena [20][21]

На цьому супутниковому знімку штучного зафарбування південні морські басейни можна побачити як море на схід від острова Чилое і як вузький канал Мораледа, що простягається на південь від Північнопатагонського льодовикового поля позначеного білим

На південь від Пуерто-Монтта продовження Центральної долини представлено низкою морських басейнів, а саме: протока Релонкаві, Анкудська затока і затоку Корковадо, що відокремлюють острів Чилое від материка. [22][11] Далі на південь долина проходить у вигляді вузького каналу Мораледа. Тут долина представлена численними невеликими островами, а також східним узбережжям острова Чилое та півостровом Тайтао на схід від озера Пресиденте-Ріос та перешийком Офкі. (46°50' S).[22]

• An aerial Google view of the Chilean Central Valley. Argentina lies to the east of the Andes range
• Chilean National Tourism Service (ісп.)
• Chilean Meteorological Service (ісп.)

Бібліографія

• Börger Olivares, Reinaldo (1983). Geografía de Chile (ісп.). Tomo II: Geomorfología. Instituto Geográfico Militar.
• Brüggen, Juan (1950). Fundamentos de la geología de Chile (ісп.). Instituto Geográfico Militar.
• Luebert, Federico; Pliscoff, Patricio (2017). Sinopsis bioclimática y vegetacional de Chile (ісп.) (вид. 2nd). Santiago de Chile: Editorial Universitaria. с. 381. ISBN 978-956-11-2575-9. Проігноровано невідомий параметр |orig-year= (довідка)