Центристська партія (Норвегія)

Центристська партія (Партія Центру) (норв. Senterpartiet, SP) є аграрною центристською політичною партією Норвегії. Заснована в 1920 році як Північна аграрна партія. Політика партії не заснована на будь-якій з основних ідеологій 19-го і 20-го століття, але має спрямованість на збереження децентралізованого економічного розвитку і прийняття політичних рішень.

Центристська партія

норв. Senterpartiet
Країна  Норвегія
Голова партії Liv Signe Navarseted і Trygve Slagsvold Vedumd
Дата заснування 19 травня 1920
Штаб-квартира Akersgatad, Oslo municipalityd, Норвегія
Ідеологія Аграризм, євроскептицизм і Економічний націоналізм
Молодіжна організація Centre Youthd
Офіційний сайт senterpartiet.no

Центристська партія дотримується жорсткої позиції проти норвезького членства в Європейському Союзі, успішно провівши кампанію проти норвезького членства в 1972 і 1994 референдуми, в ході яких партія зафіксувала рекордно високі результати виборів, які згодом використала для пропаганди виходу Норвегії з Європейського економічного простору та Шенгенської угоди. Партія виступає за протекціоністську політику в економіці для захисту норвезьких фермерів, і нещодавно оголосила норвезький націоналізм "позитивною силою".[1]

Історія

Партія була заснована на національному з'їзді Norsk Landmandsforbund з 17 по 19 червня 1920 року, коли було прийнято рішення балотуватися в парламентських виборах 1921 р об'єднанням. У 1922 році об'єднання було перейменоване в Норвезьку аграрну асоціацію, і політична частина асоціації відділилась як Селянська партія[note 1] (Bondepartiet).[2]

Протягом восьми десятиліть, оскільки Центристська партія була створена як політична фракція норвезької аграрної організації, вона сильно змінилася. Тільки через кілька років після створення, партія пориває зі своєю колишньою організацією і приступає до розробки політики, заснованої на децентралізації, відходячи від конкретно аграрної політики, яка захопила багатьо інших європейських центристських партій.

У 1930-ті роки в післявоєнний період розглядались як єдиний неоднозначний момент в історії партії. Це почасти тому, що Відкун Квіслінг, який пізніше став лідером "Національної єдності", був міністром оборони в урядах Колстада і Хандсейда - представників Фермерської партії, в 1931-1933, хоча Квіслінг не був членом Фермерської партії.[3] У той час як серед частини електорату були фашистські симпатії, Фермерська партія ніколи не підтримував фашизм. І це було після того, як вся Фермерська партія утворила лейбористський уряд в Норвегії. У 1935 році вони досягли компромісу з Лейбористською партією, завдяки якому був утворений уряд Нюгорсвольда.[4] [5]

У 1959 році партія змінила свою назву на Норвезька народна партія — демократи (Norsk Folkestyreparti - Demokratene), але незабаром довелося змінити ім'я через тонкощі виборів. У червні 1959 року назва була змінена на теперішню - Центристська партія. Це сталося через необхідність залучення додаткового електорату і тривале падіння аграрної частини населення. Чисельність партії досягла 70000 у 1971.[6]

У місцевих виборах, партія користується сильною підтримкою в ряді невеликих муніципалітетів, де має сильний вплив.

Після виборів 2007 року, 83[7]мерів у Норвегії - представники Центристської партії. Тільки Лейбористська партія має більше мерів, але по відношенню до розміру партії, Центристська партія має більше мерів, ніж будь-яке інша.[8]

Центристська партія була частиною лише правоцентристських шести коаліційних урядів з 1963 по 2000 рік, один із яких очолював прем'єр-міністр від партії. Проте в парламентських виборах 2005 р., партія балотувалась до уряду спільно з Норвезькою робітничою партією і Соціалістичною лівою партією, в складі червоно-зеленої коаліції, з Центристською партією як складовою "зеленою" частиною альянсу. Коаліції вдалося виграти більшість місць у Стортингу, і переговори проводилися з метою формування коаліційного Кабінету Міністрів, очолюваного лідером партії лейбористів Йенс Столтенберг. Ці переговори увінчались успіхом і Центристська партія увійшла до уряду 17 жовтня 2005 року з чотирма міністрами. Червоно-зелені були знову обрані в уряд в 2009 році. Стверджувалося, що партійна ідеологія перейшла до соціал-демократії в останні роки.[9]

В кінці 2012 року Центристська партія викликала суперечки в Норвегії, коли з'ясувалося, що партія вимагала більш високих імпортних тарифів на м'ясо і тверді сири, щоб захистити норвезьких фермерів від іноземної конкуренції.[10] це включало підвищення мит на 429% на баранину, 344% на яловичину і 277% на всі види твердих сирів, крім 14 видів.[11]

Партія відома в Норвегії за підтримку високих мита на іноземні сири і м'ясо, і їх пропозицію перестріляти всіх вовків в Норвегії.[12]

З 1927 по 1999 рік, партія публікувала газету Fylket.[13]

Результати парламентських виборів
Вибори Голоси Місця
#  % ± pp # ±
1921 118,657 13.1% Утворення/+ 8.4
17 / 150
 ▲ 14
1924 131,706 13.5% + 0.4
22 / 150
 ▲ 5
1927 149,026 14.9% + 1.5
26 / 150
 ▲ 4
1930 190,220 15.9% + 1.0
25 / 150
 ▼ 1
1933 173,634 13.9% - 2.0
23 / 150
 ▼ 2
1936 168,038 11.5% - 2.4
18 / 150
 ▼ 5
1945 119,362 8.0% - 3.5
10 / 150
 ▼ 8
1949 85,418* 7.9%* - 0.1
12 / 150
 ▲ 2
1953 157,018* 9.0%* + 1.1
14 / 150
 ▲ 2
1957 154,761* 9.3%* + 0.3
15 / 150
 ▲ 1
1961 125,643* 9.3%* 0.0
16 / 150
 ▲ 1
1965 191,702* 9.9%* + 0.6
18 / 150
 ▲ 2
1969 194,128* 10.5%* + 0.6
20 / 150
 ▲ 2
1973 146,312* 11.0%* + 0.5
21 / 155
 ▲ 1
1977 184,087* 8.6%* - 2.4
12 / 155
 ▼ 9
1981 103,753* 6.7%* - 1.9
11 / 155
 ▼ 1
1985 171,770 6.6% - 0.1
12 / 157
 ▲ 1
1989 171,269 6.5% - 0.1
11 / 165
 ▼ 1
1993 412,187 16.7% + 10.2
32 / 165
 ▲ 21
1997 204,824 7.9% - 8.8
11 / 165
 ▼ 21
2001 140,287 5.6% - 2.3
10 / 165
 ▼ 1
2005 171,063 6.5% + 0.9
11 / 169
 ▲ 1
2009 165,006 6.2% - 0.3
11 / 169
 ▬ 0
2013 155,357 5.5% - 0.7
10 / 169
 ▼ 1
2017 301,348 10.3% + 4.9
19 / 169
 ▲ 9
2021 402,481 13.6% +3.3
28 / 169
 ▲ 9

Примітки
  1. Though Bondepartiet is sometimes translated as the "Agrarian Party", sources such as the Centre Party itself Archived copy. Архів оригіналу за 14 червня 2009. Процитовано 12 листопада 2009. and Statistics Norway use the term "Farmers' Party".

Список літератури
  1. Rekordmåling for Senterpartiet: - Norsk nasjonalisme er en positiv kraft. Aftenposten (Norwegian). 9 лютого 2017.
  2. Tvedt, Knut Are (29 вересня 2009). Senterpartiet. Store norske leksikon.
  3. Dahl, Hans Fredrik (1991). En fører blir til. Oslo: Aschehoug. с. 165. ISBN 8257409049.
  4. Stugu, Ola Svein (2012). Norsk historie etter 1905. Oslo: Det norske samlaget. с. 91–93. ISBN 978-82-521-7444-1.
  5. Henriksen, Birger (30 червня 2009). Mener Senterpartiet flørter med nasjonalisme. TV2.
  6. Røed, Lars-Ludvig (7 січня 2009). Lengre mellom partimedlemmene i dag. Aftenposten. Архів оригіналу за 30 грудня 2010. Процитовано 30 березня 2018.
  7. Flere kvinnelige ordførere. Statistisk sentralbyrå. 29 січня 2008. Процитовано 4 вересня 2009.
  8. Helljesen, Geir (16 березня 2007). Sp vil ha flere ordførere (Norwegian). NRK. Процитовано 4 вересня 2009.
  9. Morstøl, Kjersti T. Fra bondeparti til sosialdemokrati. Universitetsavisa (NTNU). Процитовано 11 листопада 2009.
  10. Berglund, Nina (10 жовтня 2012). Protests rise over meat and cheese. Views and News from Norway. Процитовано 29 жовтня 2012.
  11. Changes to border protection for selected agricultural products. Government of Norway. Процитовано 29 жовтня 2012.
  12. http://www.nationen.no/2012/09/06/rovdyr/ulv/jakt/rovdyrforlik/fellingstillatelse/7637759/
  13. Store norske leksikon: Fylket.

Зовнішні посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.