Центр ядерних досліджень і навчання «Чекмедже»

Центр ядерних досліджень і навчання «Чекмедже» [1] (тур. Çekmece Nükleer Araştırma ve Eğitim Merkezi, ÇNAEM) — головний турецький центр ядерних досліджень і підготовки фахівців атомної галузі. Організацію створено 6 березня 1958 року як підрозділ Управління з атомної енергії Туреччини (тур. Türkiye Atom Enerjisi Kurumu, TAEK) в західностамбульському районі Кючюкчекмедже. Сучасну назву організація отримала 12 серпня 1960 року — за місцем розташування[2][3]. Нині центром керує професор Гюрсел Карахан.

Центр ядерних досліджень і навчання «Чекмедже»
Тип організація
Засновано 1958
Країна  Туреччина
Штаб-квартира Кючюкчекмедже
Вебсайт taek.gov.tr/en/institutional/affiliates/cekmece-nuclear-research-and-training-center.html

Історія

1956 року в Анкарі, за законом номер 6821, створено генеральний секретаріат Комісії з атомної енергії. Ця організація безпосередньо підпорядковувалась прем'єр-міністру країни. Того ж року з державного бюджету Туреччини виділено 760 000 турецьких лір (близько 270 000 доларів США за курсом того часу) для створення дослідного реактора і оплати його початкової експлуатації. 1982 року Комісію, відповідно до закону за номером 2690, реорганізовано в Турецьку адміністрацію з атомної енергії, також безпосередньо пов'язану з прем'єр-міністром.

1959 року в Туреччині на східному березі озера Кючюкчекмедже розпочато будівництво першого в країні ядерного об'єкта — будівлі для розміщення дослідного ядерного реактора. Відкриття центру відбулося 27 травня 1962 року, після завершення будівельних робіт і офіційного початку експлуатації реактора, створеного для наукових досліджень. На церемонії відкриття був присутнім президент країни Джемаль Гюрсель.

Організація

Після накопичення досвіду і знань в галузі організації роботи ядерних об'єктів, 2010 року Центр ядерних досліджень і навчання (ÇNAEM) реорганізовано. Сьогодні в ньому шість основних відділів: відділ ядерної техніки, що займається застосуванням ядерної техніки в промисловості, медицині і наукових дослідженнях (таких як неруйнівні методи аналізу і радіофармацевтичні препарати); відділ ядерної електроніки, зайнятий виробництвом і калібруванням радіаційних моніторів і вимірювальних приладів, а також калібруванням обладнання для вимірювання іонізуючих випромінювань і дозиметрів для промисловості, медицини, спеціальних служб, а також у наукових цілях; відділ ядерних технологій, функції якого зводяться до вивчення і експлуатації дослідницьких реакторів, матеріалів для реактора (відповідно до міжнародних і національних правил ядерної безпеки, зокрема, угод з МАГАТЕ й аналогічними організаціями); відділ аналізу радіоактивності й аналітики, який аналізує радіоактивність усіх харчових, рідких, будівельних і подібних матеріалів, а також — моніторинг ґрунту й води з екологічними цілями; відділ управління відходами, що займається експлуатацією сховища радіоактивних відходів Кекмеціі (CWPSF) і переробкою радіоактивних матеріалів (крім того він проводить дослідження і створює технічні рішення в галузі ядерних відходів з низьким і високим рівнем радіоактивності й матеріалів для захисту від випромінювання — його функції здійснюються в рамках турецької національної програми керування ядерними відходами); відділ фізики, який розробляє заходи радіаційного захисту, контролю та ліцензування в сфері ядерних технологій, а також досліджує їх радіобіологічне застосування.

У разі ядерної та радіаційної аварійної ситуації відділ фізики проводить радіаційні вимірювання для захисту населення і навколишнього середовища від випромінювання.

Дослідницькі реактори

Реактор TR-1

1957 року компанія «American Machine and Foundry» (AMF) виграла конкурс на зведення першого реактора, в якому брали участь п'ять фірм з усього світу. Компанія запропонувала свій проєкт «під ключ».

Ланцюгова реакція в реакторі басейнового типу потужністю в 1 МВт, названому TR-1 почалася 6 січня 1962 року о 19:14 за місцевим часом. Після 15-річної експлуатації, в рамках якої реактор використовувано для виробництва радіоізотопів і експериментів з нейтронами (за допомогою променевих трубок), 9 вересня 1977 року його закрито через зниження потужності.

Реактор TR-2

У 1970-х роках, у зв'язку зі зростанням попиту на ядерні дослідження та радіоізотопи у всій країні, в Туреччині спроєктовано другий дослідницький ядерний реактор, потужніший, ніж TR-1. Його основне застосування полягало у виробництві радіоізотопів. Реактор з вихідною потужністю 5 МВт, названий TR-2, введено в експлуатацію в тій самій будівлі, що й TR-1; він запрацював у грудні 1981 року, а виробництво радіоізотопів за його допомогою почато 1984 року.

Примітки
  1. Русатом Оверсиз, 2013.
  2. Adalıoğlu, 2009.
  3. Ata, 2010, с. 743—745.

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.