Церква Богоявлення Господнього (Орявчик)

Церква Богоявлення Господнього — чинна дерев'яна церква бойківського типу, пам'ятка архітектури національного значення (охоронний номер 1417)[1], у селі Орявчик Сколівського району на Львівщині. Парафія належить до Сколівського благочиння Дрогобицько-Самбірської єпархії Православної церкви України[2].

Церква Богоявлення Господнього
48°57′56″ пн. ш. 23°16′56″ сх. д.
Країна  Україна
Місто с.Орявчик
Сколівський район
Львівська область
Конфесія Православна церква України
Єпископство Дрогобицько-Самбірська (Сколівське благочиння)
Тип церква
Тип будівлі Церква
Стиль бойківська дерев'яна архітектура
Будівництво ???—1862 роки
Основні дати:
1801 — збудовано дзвіницю
Настоятель протоієрей Ярослав Левицький
Статус  Пам'ятка архітектури національного значення (охоронний номер 1417)

Церква Богоявлення Господнього
Церква Богоявлення Господнього (Україна)
Церква Богоявлення Господнього
Церква Богоявлення Господнього (Львівська область)

Розташування

Церква Богоявлення Господнього стоїть на схилі гори, над потоком, на цвинтарі.

Історія

Церква Богоявлення Господнього (Горішня церква) в Орявчику, в місцевості Ростоки під Митою, збудована у 1862 році майстром Стефаном Косиловичем[3], очевидно, на місці давнішої, у період найбільшого розквіту бойківської архітектурно-будівельної школи. Церква побудована за зразком Миколаївської церкви с. Кривка, яка тепер знаходиться у Львівському музеї народної архітектури та побуту.

У 1990-х роках була проведена реконструкція, в ході якої були замінені покрівля та куполи церкви.

Парохами були:

  • о. Еміліян Петрович (1909—1924)
  • о. Юліан Оришкевич. 1924—1935
  • о. Мирон Горинь (1935—1943)

Архітектура

Церква дерев'яна бойківського типу — тризрубна, триверха, орієнтована вівтарем на північний схід.

Нава церкви має восьмигранний верх з п'ятьма заломами, верх бабинця — з трьома, вівтар, не має прибудованої ризниці, — з двома. До бабинця прибудувано рівноширокий зашклений ґанок, на другому ярусі — галерею. По периметру церкву оперізує широке опасання.

Всі три вежоподібні об'єми поєднані у пірамідальну композицію, в якій, починаючи з піддашшя, зростає горизонтальний ритм членувань. В інтер'єрі простір всіх верхів відкритий.

Дзвіниця збудовано раніше від церкви, у 1801 році, про що свідчить різьблення на одвірку[4]. Вона відрізняється від церкви присадкуватими пропорціями. Триярусний четверик дзвіниці увінчується невисоким восьмигранним наметом з декоративною маківкою. Перший ярус – рублений, оперезаний піддашшям на фігурних кронштейнах, 2-й та 3-й яруси є відкриті аркади-галереї каркасної конструкції. Незважаючи на порівняно невеликі розміри й підкреслений лаконізм архітектурного вирішення, дзвіниця відіграє роль важливого акценту в композиції ансамблю.

Церква та дзвіниця утворюють виразний ансамбль бойківської сакральної архітектури та є пам'яткою архітектури національного значення[5].

Джерела

  • Слободян В. Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель. — Вісник ін-ту Укрзахідпроектреставрація, 1996 р., т. 4, с. 116

Примітки

  1. Державний реєстр національного культурного надбання: пам'ятки містобудування і архітектури України (проект). — Пам'ятки України, 1999 р., № 2-3]
  2. Релігійні громади району Сколівська РДА
  3. Володимир Тимофiєнко Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник
  4. Пам'ятки архітектури та містобудування України. — К.: Техніка, 2000 р., с. 172.
  5. Постанова Ради міністрів УРСР «Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури УРСР, що перебувають під охороною держави» № 442 від 6.09.1979 р.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.