Церква Преображення Господнього (Старий Остропіль)
Церква Преображення Господнього у Старому Острополі (Преображенська церква) — мурований діючий православний храм (УПЦ МП), розташований у селі Старому Острополі Старокостянтинівського району Хмельницької області; оригінальна пам'ятка-класицистична ротонда. При ремонті храму релігійною громадою верхня частина була спотворена, хоча формально церква відноситься до пам'яток архітектури.
| Церква Преображення Господнього у Старому Острополі | |
|---|---|
 Церква Преображення Господнього у Старому Острополі, вигляд на квітень 2009 року | |
| 49°48′22″ пн. ш. 27°33′41″ сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |
 Україна, Старий Остропіль, Старокостянтинівський район, Хмельницька область |
| Кінець будівництва | 1840 |
| Будівельна система | ротонда |
| Стиль | класицизм |
| Належність | УПЦ МП |
  Церква Преображення Господнього (Старий Остропіль) (Україна) | |
| |
Преображенську церкву в Острополі було збудовано в 1840 році. Нині це діючий храм УПЦ МП.
Опис
Церква Преображення Господнього у Старому Острополі — мурована, являє собою ротонду з прямокутним у плані притвором, перекриту складною системою склепінь, що спираються на чотири пілони і стіни. Перекриття: у центрі — вітрильне склепіння, по боках — хрестові, у вівтарній і в західній частині — напівциркулярне з розпалубками.
У декоративному оформленні фасадів та інтер'єрів храму застосовані елементи класицизму: фасадні напівколони, чотириколонний портик тосканського ордеру з трикутним фронтоном, що підкреслює головний західний вхід, пояс антаблементу з сильно виступаючим карнизом, що оперізує всю будівлю. Дах церкви — сферичної форми, завершений декоративною главкою.
Архітектурне рішення інтер'єру насичене завдяки поєднанню пілонів, грані яких декоровані спареними пілястрами й різними за формами склепіннями.
Пам'ятка є одним з небагатьох зразків ротонд періоду класицизму на теренах України.
Джерело
- Преображенська церква, 1840 р. // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. в 4-х томах (за ред. Жарікова Н. Л.), К.: «Будивэльнык», 1983—1986 (електронна версія), Том 4, стор. 231 (рос.)