Церква Трьох Святителів (Позняки)

Щодо першої церкви у селі інформація дуже розрізнена. Є відомості, що перша церква у селі була побудована ще у 17, а за іншими даними у 18 столітті. В будь-якому разі, за найдавнішими сповідними розписами храму, що зберігаються у Центральному державному історичному архіві України, можна визначити, що храм існував вже 1745 року. Щоправда, тоді храм було присвячено Введенню у храм Пресвятої Богородиці.

У 19 столітті був період, коли церкви у селі з якоїсь причини (можливо, через сильну повінь 1845 року, або інші повені) не було. Якщо відкрити книгу «Черниговская губерния. Список населенных мест по сведениям 1859 года», видану у Петербурзі 1866 року і знайти розділ «Остерский уезд», то знаходимо «Позняки, деревня казенная, при озере, 66 дворов, жителей мужского пола 165, женского 198». А от церква відсутня, на що вказує і слово «деревня» - ознакою «села» вважалася саме наявність церкви. На 3-верстній карті 1860-х років церква також відсутня.

Нову церкву Трьох Святителів було збудовано 1868 року[1].

Станом на 1876 рік церква Трьох Святителів разом із сусідньою церквою Осокорків входила до складу Осокорсько-Позняківської парафії. Парафія складалася зі священика, його помічника та 2 псаломщиків.

Зустрічається інформація, що церкву Трьох Святителів було перенесено на інше місце з переосвяченням у храм Успіння Пресвятої Богородиці. Насправді тут змішано історію двох сусідніх, але різних церков.

Церкву було закрито та знищено у 1930-х роках. На карті 1932 року церква ще позначена, її було 1935 року закрито і невдовзі остаточно розібрано. Підтверджує це «Перелік всіх закритих молитовень православного релігійного культу по Київській приміській смузі станом на 26 березня 1936 р.», щоправда, там згадано дві церкви і обидві Успенські – одну на Нових Позняках, іншу на Старих, обидві, «старослов’янської орієнтації». Тож 1936 року церкви Трьох Святителів вже не існувало.

На німецькому плані Києва, виданому у квітні 1943 року, майже на місці колишнього храму позначена церква. Можна лише припустити, що за часів німецької окупації Києва на місці знищеного храму було відкрито якусь церкву чи молитовний будинок, який невдовзі після визволення Києва радянськими військами було закрито (або його було спалено у вересні 1943 р. разом із Позняками). Церква знаходилася майже на місці сучасного приватного будинку №1 по вулиці Івана Бойка[2].

• Невідоме Лівобережжя з кінця XIX до середини XX ст. / Кирило Степанець, Олександр Михайлик, Семен Широчин. — К. : [б. в.], 2017. — 232 с.