Позняки

Озеро Качине біля перехрестя вулиці Здолбунівської та проспекту Григоренка. Біля озера — рештки старої забудови села Позняки

Місцевість, де розташовувалося село Позняки, була багата на топоніми. Після знесення старої забудови переважна більшість з них зникла з ужитку:

• Княжий Затон — місцевість у районі однойменної вулиці. Згадується з XVII століття. Слово «затон» означає видовжену затоку, що глибоко врізається в берег річки.
• Корольок — місцевість у районі перехрестя Здолбунівської вулиці та проспекту Григоренка, навколо вулиці Івана Кочерги та озера Корольок. Назва походить, можливо, від пташки корольок, яка водилася в цій місцевості.
• Могуча — в районі Любарської вулиці та Любарського провулку.
• Срібний Кіл — місцевість у районі вулиці Срібнокільської. Топонім згадується ще з XVII століття, проте його значення досі неясне. З тюркської мови слово «кол» означає річкову затоку, рукав, тому Срібний Кіл міг бути назвою однієї з численних заток Дніпра.
• Убидь — у районі вулиць Затишної і Тепловозної.
• Урлів (Урлев) Град — походження назви неясне, давньоруське слово «град» означало «піщана коса». Топонім увічнено в назві вулиці Урлівської.
• Чорні Лози — урочище в районі сучасних вулиць Гмирі, Крушельницької, Вишняківської, Руденко, Гришка. Назва, ймовірно, походить від чагарників з довгими чорними лозами, що росли у цій місцевості.

До 1980-х років на Позняках були переважно заплавні луки, де випасали худобу мешканці навколишніх сіл, струмки, болота та близько 15 озер. Для будівництва нового масиву почалося осушення заболочених земель та намивання ґрунту. Переважна більшість озер були невеликі за площею, тому для розширення площі будівництва вони були частково або повністю засипані будівельним сміттям. Так, при спорудженні 2-го мікрорайону та розширенні проспекту Григоренка було засипане невелике озеро на місці сучасної автомобільної стоянки на проспекті. При спорудженні 4-го мікрорайону на початку 2000-х були засипані маленькі озера на місці сучасних будинків № 14-А та № 12 на вулиці Драгоманова, у 2013 році, при будівництві 4-го «А» мікрорайону майже повністю засипане озеро Ковтун. Існувало озеро також у 3-му мікрорайоні, між будинками за адресами Дніпровська набережна, 19, та Урлівська вулиця, 23-В. Деякі озера перетворилися на болота, зокрема озеро Тильниця в 4-му мікрорайоні біля Слов'янської гімназії, та озеро у 8-му мікрорайоні, на пустирі за супермаркетом «Велика кишеня». Натомість, через намивання ґрунту утворилися нові озера — Сонячне, Лебедине, Срібний Кіл, став у парку «Позняки». Навколо озера Сонячне влаштовано пляжну зону відпочинку.

Від старого ландшафту залишилися озера Жандарка, Корольок, Прірва та Гарячка. Останнє служить попеловідвалом Дарницької ТЕЦ, тому поступово зникає під товстим шаром попелу. В озері Корольок водяться карась, сазан, щука, окунь, короп, товстолобик, білий амур[7]. У жовтні 2014 року штучно зарибили озеро Жандарка[8].

На масиві Позняки виділяються три типи забудови: житловий масив, Позняківська промислова зона (вулиці Сортувальна, Канальна, Клеманська, Причальна, кінець Здолбунівської вулиці) та приватний сектор (вулиці Зовнішня, Дніпрова, Любарська, Івана Кочерги, Тепловозна, Затишна). Досі збереглися поодинокі одноповерхові житлові будинки, притаманні південній Чернігівщині, а неподалік супермаркету «Велика кишеня» на проспекті Петра Григоренка зберігається ділянка яру з традиційною забудовою та залишками присадибного господарства[9].

Позняківська промислова зона почала створюватися у 1950-х роках. У 1967 році на Здолбунівській вулиці було зведено завод «Буревісник», а для забезпечення житлом його робітників — невеликий житловий мікрорайон, який став першим мікрорайоном сучасного масиву Позняки. Перший житловий будинок-«гостинка» за адресою «Здолбунівська вулиця, 1» був зведений у 1969 році[10]. У мікрорайоні існують школа, стадіон та бібліотека.

У 1989 році почалося активне будівництво житлового масиву Позняки. Перші будинки були заселені в 1990 році. До 2001 року були сформовані мікрорайони 4, 5, 6, 7, 9, 10, на початку 2000-х починають забудовуватися мікрорайони 6 «А» та 8. У 2005 році почав зводитися 5-й мікрорайон, забудований монолітно-каркасними будинками та багатоповерхівками серій «КТ» і «Т»[11]. З 2013 року будується мікрорайон 4 «А» (план забудови затверджено 25 грудня 2013 року)[12].

Залишки приватної забудови (вулиця Батуринська) серед багатоповерхівок

Сучасний житловий масив Позняки ділиться на 15 мікрорайонів:

• 1-й мікрорайон — на непарній стороні Здолбунівської вулиці, між Сортувальною вулицею та проспектом Григоренка. Має неофіційну назву «Буревісник» або «Бурік», на честь однойменного заводу, розташованого поруч.
• 2-й мікрорайон — на парній стороні вулиці Ахматової, між Урлівською вулицею та проспектом Григоренка.
• 3-й мікрорайон — обмежений вулицями Урлівською, Ахматової, Дніпровською набережною та Позняківською промзоною.
• 4-й мікрорайон — між вулицями Драгоманова, Ахматової, Олени Пчілки та проспектом Григоренка.
• 4-й «А» мікрорайон — між вулицями Драгоманова, Олени Пчілки, Здолбунівською та проспектом Григоренка.
• 5-й мікрорайон — між вулицями Драгоманова, Ахматової, Ревуцького та Здолбунівською.
• 6-й мікрорайон — між вулицями Ахматової, Драгоманова, Кошиця і Ревуцького.

7 і 6а мікрорайони

• 6-й «А» мікрорайон — між вулицями Драгоманова, Кошиця та проспектом Бажана.
• 7-й мікрорайон — між вулицями Ахматової, Драгоманова та проспектом Григоренка.

10 і 8 мікрорайони

• 8-й мікрорайон — між вулицями Ахматової, Княжий Затон, Урлівською та проспектом Григоренка.
• 9-й мікрорайон — між вулицями Ахматової, Княжий Затон, Урлівською та Дніпровською набережною.
• 10-й мікрорайон — між вулицями Княжий Затон та Срібнокільською.
• 10-й «А» мікрорайон — між вулицями Княжий Затон, Срібнокільською та Дніпровською набережною. Основні споруди — ЖК «Корона» та ТЦ «Аркадія».
• 10-й «Б» мікрорайон — між вулицями Княжий Затон, Срібнокільською та проспектом Григоренка. Основні споруди — ЖК «Корона-2» та ТЦ «InSilver».
• 11-й мікрорайон — з парного боку Дніпровської набережної, від затоки Берковщина до проспекту Бажана. Є найновішим мікрорайоном Позняків.

Житловий масив Позняки забудований 10-25-поверховими житловими будинками, зокрема, типовими багатоповерхівками серій КТ, КТУ, КП, ЕС, АППС-люкс, КС, Т[13]. У мікрорайоні 10-А по вулиці Княжий Затон, 21 у 2007 році зведено найвищий на той час житловий будинок в Україні — житловий комплекс «Корона», а наступного року схожий будинок споруджено у мікрорайоні 10-Б.

Розвиток житлових масивів Позняки та Осокорки багато в чому був обумовлений спорудженням Південного мостового переходу та прокладанням Сирецько-Печерської лінії метрополітену. 30 грудня 1992 року було відкрито нові станції «Славутич» та «Осокорки», однак, заселення нових житлових масивів почалося лише у середині 1990-х. Через два роки, 28 грудня 1994 року, відкрито ще дві станції — «Позняки» і «Харківську».

З 1960-х років Позняки та Осокорки сполучаються з Дарницею та Лівобережним масивом автобусним маршрутом № 42. Приблизно з 1975 року автобусний маршрут № 5, що ходив на Березняки з Печерська, почав курсувати вулицями Здолбунівською та Сортувальною (перестав ходити наприкінці 1990-х років). У середині 1980-х років з'являються маршрутки № 108 та № 109 (останній проіснує до середини 1990-х років), що з'єднують Позняки з Лівобережним масивом, маршрут № 42 натомість курсує до станції метро «Дарниця».

у березні 1998 року відкрився трамвайний маршрут № 8, що сполучає Позняки з Лісовим масивом. Також з кінця 1990-х років починають курсувати маршрутні таксі № 178, 445, 526, 542 та інші.

На території житлового масиву Позняки розташовані: Міський дозвільний центр (Дніпровська набережна, 19-Б), державна адміністрація Дарницького району, районні Державна податкова інспекція, управління ГУ МВС та управління житлово-комунального господарства.

Мешканці житлового масиву Позняки обслуговуються поліклініками та лікарнями, що розташовані, переважно, на Харківському масиві та Червоному Хуторі. На Урлівській вулиці функціонує Київський міський дитячий діагностичний центр.

При будівництві нових мікрорайонів передбачене спорудження шкіл та дитячих садків. На території житлового масиву функціонують такі школи:

• Київська інженерна гімназія (вул. Княжий Затон, 12-а)
• Слов'янська гімназія (вул. Драгоманова, 10-в)
• Гімназія № 315 з поглибленим вивченням іноземних мов (вул. Драгоманова, 27-а)
• Ліцей «Наукова зміна» (проспект Григоренка, 21-в)
• Середня загальноосвітня школа № 111 I—III ступенів ім. С. А. Ковпака. (вул. Здолбунівська, 7-б)
• Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов № 329 «Логос» ім. Георгія Гонгадзе (вул. Урлівська, 19-б)
• Середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 62 (вул. Княжий Затон, 17-в)
• Середня школа № 314 з поглибленим вивченням іноземної мови (вул. Княжий Затон, 7-а)
• Середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 309 (проспект Григоренка, 21-б)
• Ліцей суспільно-природничого профілю № 303 (вул. Драгоманова, 9-а)
• Загальноосвітня школа І ступеня № 295 (вул. Кошиця, 6)
• Гімназія «Діалог» (вул. Кошиця, 6)
• Спеціалізована загальноосвітня школа №296 з поглибленим вивченням іноземної мови (вул. Кошиця, 8)
• Автошкола на позняках, курси водіїв Карат, навчання безпечних водіїв

Також на території масиву розташовані центральна районна бібліотека ім. В. Стуса, бібліотека ім. Ю. Смолича, бібліотека № 133, бібліотека № 117 для дітей та бібліотека сімейного читання ім. Руданського.

Перша згадка про церкви в даній місцевості відноситься до XVII століття, це були Трьохсвятительська і Введенська церкви. У більш пізній період інформація про храми відсутня, аж до 1868 року, коли було відбудовано дерев'яну Трьохсвятительську церкву. На 1908 рік в церкві зберігалися документи починаючи від 1799 року[14]. 1876 року Позняки разом з сусіднім селом Осокорки утворювали один церковний прихід, в якому було 2 священики й 2 псаломщики[15]. Церква була зруйнована на початку 1930-х років.

Ближче до кінця існування Російської імперії було споруджено другу церкву — церкву Успіння Пресвятої Богородиці. Ця церква була зруйнована у середині 1930-х років, але наразі на її місці будується нова.

Із будівництвом та заселенням нового житлового масиву, починають заново відкриватися православні церкви і храми інших конфесій та релігій.

У 2003 році між озером в парку «Позняки» та проспектом Бажана зведено невеликий дерев'яний храм святих Петра і Павла. Громада храму належить до Української православної церкви Київського патріархату.

У 2004 році у мікрорайоні Позняки-4 за адресою «проспект Григоренка, 3-а» було зведено невелику цегляну каплицю на честь Богоявлення. У 2009 році поруч споруджено дерев'яний храм на честь Святих Жон-мироносиць, поруч у 2014 році споруджено дерев'яний зрубний Богоявленський храм. Службу проводить Українська православна церква Московського патріархату. У тому ж 2004 році, у тимчасовому приміщенні на вулиці Драгоманова, 1, почалися богослужіння парафії Миколая Чудотворця. У 2009—2010 роках зведено більш простору однобанну церкву. Заплановано будівництво 5-банної церкви з дзвіницею за проектом архітектора І. Гречини та інженера Н. Панічевої. Службу проводить Українська православна церква Московського патріархату.

На Урлівській вулиці за колишнім планом відбудували велику церкву Успіння Пресвятої Богородиці, а на Здолбунівській вулиці, на березі озера Сонячного, — церква преподобного Олега Брянського (обидві церкви — УПЦ (МП)).

На Срібнокільській вулиці з липня 2004 року споруджується великий римо-католицький храм Успіння Пресвятої Діви Марії за проектом архітектора В. Штолька. З 2000 року служби проводяться у невеликому храмі-каплиці поруч.

На перехресті вулиць Драгоманова та Ахматової, у прибудові до житлового будинку влаштовано церкву євангельських християн-баптистів. Громада «Надія» проводить служіння з 2001 року. Також на Срібнокільській вулиці зведено приміщення для мормонської церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів.

• Пономаренко Л. А. Княжий Затон // Звід пам'яток історії та культури України / П. Тронько та ін. — К. : Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2011. — Т. 1, ч. 3 (М—С). — С. 2085. — ISBN 966-95478-2-2.
• Рибаков М. О. Позняки // Звід пам'яток історії та культури України / П. Тронько та ін. — К. : Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2011. — Т. 1, ч. 3 (М—С). — С. 2093. — ISBN 966-95478-2-2.
• Пономаренко Л. А. Срібний Кіл // Звід пам'яток історії та культури України / П. Тронько та ін. — К. : Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2011. — Т. 1, ч. 3 (М—С). — С. 2098. — ISBN 966-95478-2-2.

• Київ до кожного будинку. Атлас. М 1:22000. — К. : ДНВП «Картографія», 2011. — 96 с. — ISBN 978-966-475-793-2.
• Київ. Короткий топонімічний довідник. Довідкове видання / Л. А. Пономаренко, О. О. Різник — К. : Видавництво «Павлім», 2003. — С. 33, 55, 67, 71 — ISBN 966-686-050-3.
• Рибаков М. О. Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва. — К. : «Кий», 1997. — С. 153. — ISBN 966-7161-15-3.
• Ермак Д. А. Трамвай на улицах Киева. — К. : «Скай Хорс», 2011. — С. 262. — ISBN 978-966-2536-07-2.
• Кальницький М. Б. Храми Києва. — 2-ге вид. — К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2011. — 296 с. — ISBN 978-966-489-099-8.

• Вебенциклопедія Києва.
• Група мікрорайону Позняки 4а і 4

• Дарницкий район и его исторические жилые местности (рос.)
• ЧТО БУДЕТ С ОЗЕРАМИ НА ПОЗНЯКАХ?
• ІЗ ГЛИБИНИ ВІКІВ^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Водні об'єкти Дарницького району м. Києва
• Карти Києва різних років