Церква Успіння Пресвятої Богородиці на Почайнинській вулиці

Церква Успіння Пресвятої Богородиці на Почайнинській вулиці — кафедральний храм Київської і всієї України єпархії (Української архієпископії) Руської православної старообрядницької церкви. Розташований в Києві за адресою вулиця Почайнинська, 26. До 1930-х років храм був освячений на честь Вознесіння Господнього.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці на Почайнинській вулиці
50°28′11″ пн. ш. 30°31′08″ сх. д.
Тип споруди Старообрядницький храм
Розташування  Україна, Київ
Епонім Небовзяття Діви Марії
Церква Успіння Пресвятої Богородиці на Почайнинській вулиці (Україна)

Історія

Старообрядці оселилися в Києві на початку XIX століття, в основному це були купці. Тоді ж вони відкрили підпільну каплицю, про існування якої стало відомо в 1811 році, коли вона згоріла під час Подільської пожежі. У 1813 році купець Іван Алексєєв побудував нову моленну на вулиці Черая бруд з східного боку гори Киселівки[1]. У 1860 році була побудована Успенська церква на Набережно-Микільській вулиці[2].

У 1863 році для храму Успіння Пресвятої Богородиці єпископом Балтським Варлаамом був висвячений на священика Куликов Кирило Іванович. Згодом відносини о. Кирила з громадою зіпсувалися, тому архієпископ Антоній (Шутов) зняв його з посади настоятеля, а для Успенського храму висвятив Кисільова Кирила Івановича[3]. У 1874 році о. Кирило Куликов влаштував Вознесенську церкву у власному будинку на Почайнинській вулиці, за фактом чого в 1876 році поліція порушила справу. 21 вересня 1876 року Київська палата кримінального і цивільного суду закрила справу, так як законом заборонялося перебудову селянських хат під старообрядницькі молитовні, а про міські будинки нічого сказано не було[4]. У лютому 1888 року о. Кирило хотів покинути створену ним церкву, посилаючись на матеріальну убогість, але єпископ Сильвестр не дозволив йому цього зробити[3].

У 1914 році настоятелем Успенської церкви був протоієрей Полікарп Мясников, дияконом — Симон Іванович Маслов, головщіки — Василь Іванович Карпов і Іван Григорович Кольцов, церковним старостою — Терентій Іванович Крашенніков; настоятелем Вознесенської церкви був о. Кирило Кисельов, дияконом — Петро Якович Гришакин, головщік — Семен Чистов[5].

Обидва храми були закриті радянською владою. У 1930-х роках богослужіння у Вознесенській церкві були відновлені, але тепер її освятили на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Іконостас і церковне начиння були перенесені сюди зі старої Успенської церкви[6]. Значну роль в захисті Вознесенського храму зіграв Федір Євгенович Торлін (розстріляний в 1938 році, реабілітований в 1955 році)[7].

У 1988 році в цей храм з Вінниці була формально перенесена кафедра єпископа Київського, але храм знаходився в поганому стані і довгий час не мав постійного священика[8]. Тільки в 2001 році до Києва прибув о. Меркурій Сосин з міста Вилкове, завдяки якому почалося відродження церкви[9]. Роками ведеться боротьба за повернення старої Успенської церкви[10]. Станом на 2018 рік настоятелем був протоієрей Олексій Комендантов[11].

Примітки
  1. Таранец, 2004, с. 193.
  2. Таранец, 2004, с. 195.
  3. Таранец, 2004, с. 200—201.
  4. Таранец, 2004, с. 194.
  5. Таранец, 2004, с. 201—202.
  6. Таранец, 2004, с. 202.
  7. Таранец, 2004, с. 203.
  8. Таранец, 2004, с. 204.
  9. Петров С. П. Киевская Русь и староверы. Проблемы преемственности Православия в условиях независимого государства Украины. Релігія в Україні. Процитовано 3 квітня 2019.
  10. Старообрядцы требуют храм от КГГА. КиевВласть. 6 серпня 2012. Процитовано 3 квітня 2019.
  11. Торжество в Киевской Архиепископии. Русская вера. 7 травня 2018. Процитовано 3 квітня 2019.

Джерела
  • Таранец С. В. Старообрядчество города Киева и Киевской губернии. — К. : Национальная академия наук Украины, Инcтитут Украинской археографии и источниковедения им. М. С. Грушевского, 2004. — 352 с. — ISBN 966-02-3386-8​.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.