Вилкове

Ви́лкове, Вилків[2] (рум. Vâlcov) — місто в українській частині дельти Дунаю, на крайньому південному заході України, в Ізмаїльському районі, Одеської області. Цей останній населений пункт на берегах Дунаю перед його впадінням в Чорне море називають українською Венецією. Відстань до обласного центру по автошляху Т 1628 становить приблизно 207 км. Місто є адміністративним центром Вилківської міської громади.[3]

Вилкове
Герб Вилкового
Білогородський канал,
одна із центральних «вулиць» Вилкова
Основні дані
Країна  Україна
Область Одеська область
Район Ізмаїльський район
Громада Вилківська міська громада
Код КАТОТТГ: UA51080010010086017
Засноване 1746
Статус міста з 1762 року
Населення ▼ 7804 (на 01.01.2021)
Площа 4,6[1] км²
Густота населення 2365 осіб/км²
Поштові індекси 68355
Телефонний код +380-4843
Координати 45°23′57″ пн. ш. 29°35′37″ сх. д.
Висота над рівнем моря 0 м
Водойма Дунай
День міста 25 травня
Відстань
Найближча залізнична станція Дзинілор
До станції 63 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 226 км
 - автошляхами 207 км
До Києва
 - автошляхами 668 км
Міська влада
Адреса 68355, Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Моряків-Десантників, 18
Вебсторінка https://vylkivska-gromada.gov.ua/
Міський голова Дзядзін Микола Тихонович

Вилкове у Вікісховищі

Карта
Вилкове
Вилкове

У місті розміщений Усть-Дунайський морський торговельний порт. Діє пункт контролю на кордоні з Румунією Вилкове — Періправа.

Загальні відомості

Місто засновано 1746 року під назвою Посад Липованське, статус міста отримано у 1762 році.

Вилкове на початку 20-го століття

Це місто також відоме під назвою «Українська Венеція» завдяки численним каналам (місцеві жителі називають їх єриками), проритим вздовж вулиць. Тому човен тут є звичнішим засобом пересування, ніж автомобіль. Місто налічує близько 11000 мешканців (на 2001 рік), з них близько 70 % — росіяни-липовани, близько 25 % — українці, а також румуни, молдовани, гагаузи та болгари.

Найбільша християнська конфесія міста — православні старообрядці-липовани, решта — вірні Української Православної Церкви Московського патріархату. В місті три церкви: дві належать старообрядцям, одна — УПЦ МП.

З огляду на те, що Вилкове розташоване посеред боліт дельти Дунаю, загальноприйнятий в Одеській області тип зернового сільського господарства тут неможливий, тому найбільшою сферою зайнятості населення є рибальство на Дунаї, озерах дельти та в Чорному морі. Окрім рибальства Вилкове відоме як місце виноградарства та вирощування полуниць (ці культури масово вирощуються мешканцями міста на островах дельти).

Дунайські плавні

У Вилковому розташована адміністрація Українського Дунайського біосферного заповідника, чия територія охоплює острови дельти вгору та вниз за течією Дунаю, плавні на північ від Дунаю, озера дельти та двокілометрову смугу морської акваторії вздовж узбережжя.

Поблизу міста створено ботанічний заказник місцевого значення Ліски.

Клімат

За класифікацією Кеппена клімат Вилкового визначається як холодний семіаридний (BSk).[4]

Клімат Вилкове
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C 2,5 3,2 6,8 13,5 19,5 23,8 26 25,8 21,9 16,1 10,1 5,2 14,5
Середня температура, °C −0,2 0,6 4 10,3 16 20,2 22,2 22 18,2 12,6 7,2 2,6 11,3
Середній мінімум, °C −2,9 −1,9 −1,3 7,1 12,6 16,7 18,5 18,2 14,5 9,2 4,3 0 8,1
Температура води, °C 5,8 4,7 5,7 10 16,2 21,1 23,7 24,5 21,2 17 12,7 8,8 14,3
Норма опадів, мм 24 27 20 25 34 40 36 32 36 21 29 30 354
Джерело: Climate-Data.org.

Населення
Таблиця зміни чисельності населення
195919701979198920012016
8767 9873 10 302 11 022 9260 8278
Мовний склад населення (2001)
українська моваросійськамолдовськаболгарська
15,34 % 83,46 % 0,54 % 0,28 %
Національний склад населення (2001)
українціросіянимолдаванигагаузи
25,5 % 70,5 % 1,2 % 0,3 %

Релігія

Найбільша християнська конфесія міста — православні старообрядці — липовани, решта — віруючі Української православної церкви (Московський патріархат) і протестанти. З середини XIX століття в Вилковому існував чоловічий старообрядницький Петропавлівський монастир, закритий радянською владою в 1948 році. На згадку про нього споруджено каплицю. Діють дві старообрядницьких церкви (Нікольська церква і Різдва Пресвятої Богородиці) і три православні храми (Миколаївський, Серафимовский і Свято-Троїцький). Також в місті розташовані три протестантських церкви: одна належить баптистському руху; друга — п'ятидесятницькому руху, а третя є частиною Української Протестантської Церкви «Нове Покоління».

Пам'ятки

Музей побуту імені Шаронова — в колекції музею картини та старовинні предмети побуту від місцевих. Заснував музей місцевий художник Олександр Шаронов.[5]

Вилкове у мистецтві
Література

Незвичайність розташування населеного пункту привертала увагу літераторів. Булат Окуджава створив нарис «Містечко на єриках» («Літературна газета», № 122 від 11.10.1962 р.)[6] та вірш «Дунайська фантазія» (1985)[7]. У 2013 році у Вилковому було відкрито пам'ятник Булату Окуджаві у рамках міжнародного фестивального проекту «Пісня Булата на Дунаї»[8].

Про Вилково йдеться у повісті «Інше життя» Валерія Попова. У Вилковому відбувається дія книги «Трава і сонце» Анатолія Мошковського (безпосередньо назва міста не згадується, протое, воно є цілком впізнаваним).

Кулінарні традиції міста увійшли до книги «Вилкове. Рибна кухня липован. Історія, традиції, сучасність» (2013)[9].

У Вілково тривалий час мешкала й учителювала молдовсько-російська письменниця Ольга Накко. Тут народився румунський та радянський письменник Ілля Константиновський.

Кінематограф

У Вилковому знімалося кілька фільмів. Дія українського радянського художнього фільму «Шурка обирає море» (1963) режисера Якова Хромченко починається у Вілковому.

У 1981 році вийшла музична стрічка «Про тебе» режисера Родіона Нахапетова із Вірою Глаголєвою у головній ролі.

У 2004 році вийшов художній фільм «Дванадцять стільців» («Zwölf Stühle») за однойменним романом Іллі Ільфа та Євгена Петрова у постановці німецької режисерки Ульрике Оттингер зі Георгієм Делієвим в ролі Остапа Бендера. Зйомки відбувалися у Вилковому та його околицях[10][11].

Надзвичайна повінь 2018

У третій декаді березня 2018 року у місті розпочалася велика повінь, яка призвела до затоплення прибережних районів. Реалізується значна державна програма допомоги місцевому населенню.[12]

Галерея
  • Туристична база "Пелікан"
  • Вилкове із дрону, 2021 рік
  • Старий знак 0 км Дунаю, знаходиться на технічному дворі Офісу Дунайського заповідника, м. Вилкове

Див. також

Примітки
  1. Географічне розташування | Вилківська міська рада. vylkivska-gromada.gov.ua (ua). Процитовано 13 грудня 2020.
  2. На мапі 1937 р. позначене як «Вилків»
  3. Місто Вилкове vylkivska-gromada.gov.ua
  4. Климат: Вилково - Климатический график, График температуры, Климатическая таблица - Climate-Data.org. ru.climate-data.org.
  5. Путівник Вилковим: пелікани, острови й рибний борщ. О, Море.Сity (рос.). Процитовано 20 січня 2020.
  6. Булат Окуджава. Містечко на єриках
  7. Булат Окуджава. Дунайская фантазия
  8. Александр ЛЕВІТ (31 жовтня 2013). «Как бы мне сейчас хотелось в Вилковo вдруг очутиться…» (рос.). «Перший одеський портал». Процитовано 2020-7-19.
  9. Інна ІЩУК (6 вересня 2013). Рецепты «Украинской Венеции» (рос.). «Порто Франко» №33. Процитовано 2020-7-19.
  10. Ірина ГОРДІЙЧУК (17 квітня 2020). Вірус, дунаєчка, сюрприз, …або Друга серія несподіванок від підприємців під час карантину (ua). Г-та «День». Процитовано 2020-7-19.
  11. «Двенадцать стульев» по-немецки
  12. Дунай вийшов із берегів. «Місто на воді» Вилкове потерпає від повені /УНН, 24.3.2018/

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.