Церква святої Анни (Буківцьово)

Церква Святої Анни культова споруда, яка належить до переліку архітектурних пам'яток національного значення[1]. Охоронний номер будівлі 070016[2]. Побудована у селі Буківцьово Великоберезнянського району Закарпатської області[1]. Належить до Української православної церкви Київського патріархату[3].

Церква Святої Анни
48°49′27″ пн. ш. 22°40′23″ сх. д.
Країна Україна
Село Буківцьово
Конфесія УПЦ КП
Тип церква
Тип будівлі тридільна
Стиль пізньобойківський
Дата заснування 17-18 століття
Статус  пам’ятка архітектури національного значення
Стан задовільний

Церква Святої Анни
Церква Святої Анни (Україна)
 Медіафайли у Вікісховищі

Історія

Церква була побудована у 17-18 столітті[4]. Реконструкцію святині провів майстер Григорій Макарович[5]. Виконання робіт було завершено ним 5 червня 1791 року[4]. В процесі ремонтних робіт були підняті стіни бабинця і над ним майстер добудував вежу-дзвіницю[4]. У 1820-х роках парафіяльним священиком у церкві Святої Анни був Амброзій Яромис. Церква в селі Буківцьово була внесена до переліку архітектурних пам'яток Української РСР, які мають охоронятись державою. Перелік був затверджений 24 серпня 1963 року (№ 188)[6]. У наш час церква функціонує за призначенням. Доступ відвідувачів є вільним[3].

Архітектура

Церква Святої Анни розташовується у центральній частині села на високому схилі[7]. При первинному будівництві храму набув рис пізньобойківського стилю, а характерними елементами стали три шатрові верхи[5]. Дерев'яна споруда тридільна[3]. Була побудована з використанням ялинкових брусів[1]. Нава та вівтар мали шатрове перекриття. Дах був двосхилим. Дах та частини стін, які знаходяться вище піддащщя, покриває гонт. Для покриття маківки був використаний леміш[1]. Над вівтарною частиною на даху розташовується ліхтарик з маківкою. Шатрові верхи нефа та вівтарної частини сховались під єдиною покрівлею[1]. Про роботи, які були проведені, збережений запис на стіні. Після реконструкції на західному фасаді була встановлена каркасна барокова вежа з двоярусним завершенням. На дверях містяться ковані завіси, замок та клямка[7]. З північної сторони нави знаходяться другі двері. Зберігся іконостас, який датують 18 століттям[5]. Проте ікони були перемальовані при парафіяльному священику Амброзію Яромису у 1821 році. Збереглись старовинні речі: жертовник, престол з животом, хоругви, частини іконостасу. Також дійшли до 21 століття дерев'яні свічники[7].

Примітки

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.