Цимбалюк Григорій Миколайович

Цимбалюк Григорій Миколайович
Народився 23 листопада 1957(1957-11-23) (64 роки)
с. Вірля Баранівського району Житомирської області.
Громадянство  Україна
Національність українець
Діяльність прозаїк
Alma mater Житомирський державний університет імені Івана Франка і Інститут філології та журналістики ЖДУ імені Івана Франка

Цимбалю́к Григо́рій Микола́йович (23 листопада 1957, с. Вірля) — український письменник, член Національної спілки письменників України.

Біографія

Народився 23 листопада 1957 року у селі Вірля Баранівського району Житомирської області в багатодітній сім'ї.

З 1965 року по 1973 рік навчався у Климентіївській восьмирічній школі.

У 1973-1975 рр. Здобував фах суднового електромонтажника в Миколаївському професійно-технічному училищі №12.

1975-1976 рр. Працював судновим електриком у м.Миколаєві.

1976-1979 рр. Проходив службу на кораблях Військово-морського флоту; за плечима дві бойові служби в Середземному морі й Атлантичному океані.

1979-1983 рр. – матрос і стерновий на риболовецьких суднах Калінінградської бази тралового флоту.

У 1983-1984 рр. Перебував на Півночі, в Тюменській області, де працював і «бичував».

1984-1985 рр. – слюсар і кочегар на Житомирській кондитерській фабриці.

У 1985 році поступив до Житомирського державного педагогічного інституту ім. Івана Франка на стаціонарне навчання.

1989 року закінчив філологічний факультет інституту.

1989-1990 рр. Працював вихователе у школі-інтернаті №3 м.Житомира.

У 1991-1992 рр. – кореспондент газети «Вільне слово», м. Житомир.

1992-1996 рр. Займався підприємницькою діяльністю, заснував кілька приватних структур.

З 1996 року – провідний інженер державного підприємства «Житомирський науково-виробничий центр сандартизації, метрології та сертифікації», територіального органу Держспоживстандарту України. Нині – начальник науково-методичного відділу цього підприємства.

Згідно трудової книжки, працював: експедитором, пекарем, електриком судновим, матросом, стерновим, мулярем, вишкомонтажником, трактористом, вантажником, слюсарем, кочегаром, вчителем, вихователем, кореспондентом, редактором газети, директором приватних фірм та інженером.

Член Національної спілки письменників України.

Учасник Антитерористичної операції на Донбасі, добровольцем вирушив на східний фронт[1].

Літературна діяльність

Почав писати у середині 90-х років. Публікував твори у різних антологіях, літературних журналах та газетах. Зокрема, його новели друкувалися у таких виданнях, як «Квіти в темній кімнаті», «Вечеря на дванадцять персон», а також на сторінках «Кур'єра Кривбасу». Є головним редактором журналу «Світло спілкування»

Твори

  • 2003 — «Ціна печалі»
  • 2007 — «Прелюдія фіналу» (щоденниковий роман)
  • 2008 — «Канчук для баніта»
  • 2010 — «Акорд»
  • 2011 — «Іпостасі»
  • 2014 — Лицар нескореного духу: спогади про Євгена Концевича / [редкол.: Яків Зайко та ін.; ред.-упоряд. Григорій Цимбалюк]. - Житомир: ФОП "Євенок О. О.", 2014. - 357 с.

Примітки

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.