Чабанівка (Ужгородський район)

Колишня назва - с. Бачава.

Поселення засноване в долині річки Стара. Воно виникло близько другої половини XV - першої половини XVI ст. на землях, що належали Середнянському замку. Перша письмова згадка про село датована 1567 роком. У ній Чабанівка згадується під назвою "Bachwa" (ще відома - "Bachua"). Тоді село було оподатковане від 5-порт (земельних наділів), якими володіли шість селянських господарств. У 1599 році в Чабанівці обліковувалось 17 селянських і одне шолтейське господарство.

Наприкінці XVI ст. Чабанівка (Бачава) належала до Середнянського домену родини Добо. В період XVII - на початку XVIII ст. село спорожніло. Лише в другій половині XVIII ст. було заселене новими руськими поселенцями.

Церква св. арх. Михайла. 1881.

У 1751 р. в Бачові, що тоді належало до Мукачівської домінії, було газдів 11, желярів 12, здатних до сповіді 48 мешканців. До будівництва мурованої церкви в селі стояла дерев’яна церква. Спогади про цю церкву переказали мій батько Василь Сирохман та стрико Михайло Сирохман. Дерев’яна церква, наскільки можна уявити з усних описів, належала до лемківського стилю. Її розібрали, коли почали будувати муровану церкву, а дерево купила єврейка з Середнього на прізвище Лацей і пізніше перепродала селянам. Частина того дерева потрапила і на хату Сирохманів.

Теперішню кам’яну церкву за традицією взаємодопомоги допомагали будувати всі навколишні села. “Звозили волами каміння, а як привезли весь матеріал, з’явилася паленка і люди погостилися”.

Автор першого стінопису невідомий, а в 1941 р. інтер’єр храму майстерно розписав Дмитро Мешко з Мукачева (можливо, по старих контурах). У 1989 р. розпис перемалювали.

Іконостас, у якому є різностильові ікони доброго письма, вирізав, за переказом, І. Павлишинець для іншої церкви, але він виявився малим і таким чином потрапив у Бачово. Вівтарний образ “Свята родина” намалював Йосип Бокшай. З художником домовлялися про малювання всіх ікон, однак не вдалося зібрати коштів. Близько 1960 р. вежу вкрили бляхою (до цього часу нібито був ґонт?), але довелося змінити конструкцію барокового завершення, і воно стало нижчим на 2 м. Щоб забезпечити бляху, всі мешканці села купили 1 чи 2 корита з оцинкованої бляхи.

Перед головним фасадом стоїть каркасна дерев’яна дзвіниця під чотирисхилим бляшаним дахом з одним великим дзвоном, відлитим фірмою “Акорд” у 1927 р. Біля дзвіниці – мурований хрест з 1898 р. Ще один хрест поставив Павло Кияк у 1902 р.