Чагарниця нільгірійська

Чагарни́ця нільгірійська[4] (Montecincla cachinnans) — вид горобцеподібних птахів родини Leiothrichidae[5]. Ендемік Індії. Сіровола чагарниця раніше вважалася підвидом нільгирійської чагарниці.

?
Чагарниця нільгірійська


Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Leiothrichidae
Рід: Montecincla
Вид: Чагарниця нільгірійська
Montecincla cachinnans
(Jerdon, 1839)[2][3]

Поширення представників роду Montecincla
Синоніми
Garrulax cachinnans
Crateropus cachinnans
Strophocincla cachinnans
Посилання
Вікісховище: Montecincla cachinnans
Віківиди: Montecincla cachinnans
ITIS: 916108
NCBI: 1673680

Опис

Довжина птаха становить 20,5-24 см. Верхня частина тіла темно-оливково-сіра, нижня частина тіла рудувата. Тім'я темно-буре, над очима широкі білі "брови", через очі проходять чорні смуги. Горло чорне, хвіст оливково-коричневий. Очі червонувато-карі, дзьоб і лапи чорні.

Поширення і екологія

Нільгирійські чагарниці є ендеміками гір Нілґірі в Західних Гатах, що розташовані на південному заході Індії. Вони живуть в густому підліску гірських тропічних лісів, в порослих густими чагарниковими зарослями ярах, на узліссях, в садах і на плантаціях. Зустрічаються на висоті від 1200 до 2285 м над рівнем моря, переважно на висоті понад 1800 м над рівнем моря.

Поведінка

Нігьгірійські чагарниці живляться безхребетними, нектаром, квітками, плодами і ягодами. Сезон розмноження триває з січня по липень. В кладці 2-3 яйця. Інкубаційний період триває 16-17 днів[6].

Збереження

МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, популяція нільгирійських чагарниць становить від 3750 до 15000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища[7].

Примітки

  1. BirdLife International (2016). Montecincla cachinnans.
  2. Jerdon, Thomas C. (1839). Catalogue of the birds of the Peninsula of Indian: Continued. Madras Journal of Literature and Science 10: 234-269 [255-256 Plate 7].
  3. Jerdon, TC (1872). Supplementary Notes to "The Birds of India.". Ibis 6 (3): 307–308. doi:10.1111/j.1474-919X.1872.tb08412.x.
  4. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  5. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (October 2021). Laughingthrushes and allies. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 01 грудня 2021.
  6. Islam, MA (1994). Breeding habits of the Nilgiri Laughing Thrush Garrulax cachinnans (Jerdon). Journal of the Bombay Natural History Society 91 (1): 16–28.
  7. Zarri AA, Rahmani AR, Singh A, Kushwaha SP (2008). Habitat suitability assessment for the endangered Nilgiri Laughingthrush : A multiple logistic regression approach. Current Science 94 (11): 1487–1494.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.