Чапля мангрова

Ареал виду дуже великий. Птахи населяють, головним чином, субтропічні і тропічні країни Азії, Африки, Америки та Австралії. Часто зустрічаються і в помірному поясі.

Статурою, зовнішнім виглядом, способом життя в цілому схожа з чаплями роду Ardeola, але в більшості менша, хоча розміри дуже різні географічно — довжина тіла 35-48 см, вага 135—250 г, 52-60 см у розмаху крил. Спина і крила зазвичай сірі або темні, з зеленим відливом, на крилах розвинений малюнок з V-подібних світлих облямівок пір'я. Низ тіла, боки голови і шиї змінюються від блакитно-сірих до вохристих, винних, насичено-каштанових. Шапочка з потиличною косою чорна з зеленим блиском. На «обличчі» і нижній частині шиї є малюнок з темних і світлих смуг. Наддзьобок темний, піддзьобок жовтий, райдужка, кільце навколо очей та вуздечка жовті, ноги зеленувато-або помаранчево-жовті. Молоді птахи буруваті з поздовжніми плямами на голові і череві.

Полюбляє тінисті прибережні зарості лози, вільхи, черемхи та інших деревних порід, що вкривають узбережжя річок. Особливо охоче птиці обирають берегові зарості річкових затонів, сильно захаращених проток серед численних островів, де удосталь зустрічаються корчі, підмиті водою дерева з оголеною кореневою системою. Зазначених місць дотримуються з великою постійністю. Тут же, сидячи на оголених водою коренях, на корчі або на вузькій мілині, здобувають собі їжу.

молода особина

Гнізда завжди влаштовуються на деревах (верба, яблуня, вільха), то навислих над водною поверхнею, то зростаючих осторонь до 30-35 м від берега. Гніздові споруди розташовуються на різній висоті від землі або води. Коли гніздо будується над водою, воно може перебувати зовсім низько (близько 1,5-2 м над водою), частіше трохи вище, зрідка на висоті 10-12 м. У більшості випадків гнізда бувають важкодоступні: вони або на тонких, що перехрещуються лозах, що не витримують ваги людини, або на кінці гілки яблуні, далеко від стовбура.

• Boswall, J. (1983): Tool-using and related behavior in birds: more notes. Avicultural Magazine 89: 94-108.
• Greeney, Harold F. & Merino M., Paúl A. (2006): Notes on breeding birds from the Cuyabeno Faunistic Reserve in northeastern Ecuador. Boletín de la Sociedad Antioqueña de Ornitología 16(2): 46-57. PDF fulltext
• Norris, D. (1975): Green Heron (Butorides virescens) uses feather lure for fishing. American Birds 29: 652—654.
• Robinson, S.K. (1994): Use of bait and lures by Green-backed Herons in Amazonian Peru. Wilson Bulletin 106(3): 569—571
• Walsh, J.F.; Grunewald, J. & Grunewald, B. (1985): Green-backed Herons (Butorides striatus) possibly using a lure and using apparent bait. J. Ornithol. 126: 439—442.
• Wiles, Gary J.; Worthington, David J.; Beck, Robert E. Jr.; Pratt, H. Douglas; Aguon, Celestino F. & Pyle, Robert L. (2000): Noteworthy Bird Records for Micronesia, with a Summary of Raptor Sightings in the Mariana Islands, 1988—1999. Micronesica 32(2): 257—284. PDF fulltext
• VanderWerf, Eric A.; Wiles, Gary J.; Marshall, Ann P. & Knecht, Melia (2006): Observations of migrants and other birds in Palau, April-May 2005, including the first Micronesian record of a Richard's Pipit. Micronesica 39(1): 11-29. PDF fulltext
• (Striated heron = ) Greenbacked heron Butorides striata – Species text in The Atlas of Southern African Birds
• Birds of the Aquicuana Reserve from Sustainable Bolivia