Чачалака східна

Поширення

Вид поширений на півдні Техасу, вздовж східного узбережжя Мексики, в Гватемалі, Белізі, Гондурасі, на півночі Нікарагуа, а також є ізольована популяція на півострові Нікоя на північному заході Коста-Рики. Мешкає в сухих і вологі лісах, особливо там, де вони перемежовуються з чагарниками і саванами.

Опис

Великий птах, завдовжки від 50 до 56 см і вагою від 430 до 800 г. Голова і шия темно-сірі або чорнуваті. Оперення на спині і крилах оливково-коричневе. Довгий хвіст чорно-зеленого кольору з білим кінчиком. Має руді або червонуваті пір'я біля основи хвоста, на крупі, на верхній частині ніг і на кінчиках крил. Дзьоб чорний.

Спосіб життя

Живе на деревах групами до 15 птахів. Годується плодами, насінням та листям дерев, лише зрідка можуть спускатися на землю. Гніздяться на деревах і відкладають до 4 яєць, які самиця насиджує 25 днів.

Підвиди

Включає п'ять підвидів:

  • O. v. deschauenseei Bond, 1936 — острів Утіла біля Гондурасу.
  • O. v. mccallii Baird, 1858 — крайній південь Техасу у Сполучених Штатах до північний Веракрусу у Мексиці
  • O. v. intermedia Peters, 1913 — південний Юкатан (Мексика), Беліз та Гватемала
  • O. v. pallidiventris Ridgway, 1887 — північ півострова Юкатан
  • O. v. vetula (Wagler, 1830) — від штату Веракрус в Мексиці до північного заходу Коста-Рики.

Примітки
  1. BirdLife International (2020). Ortalis vetula: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 22 грудня 2021
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.