Чебалін Петро Львович
| Чебалін Петро Львович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
1910 Упорна | |||
| Помер | 1968 | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Мова творів | російська | |||
| Нагороди |
Орден Вітчизняної війни 2 ступеня Медаль «За відвагу» | |||
|
| ||||
Чебалін Петро Львович(1910, Упорна — 1968) — російський радянський письменник з Донбасу.[1]
Біографія
Народився в 1910 році в станиці Упорній Краснодарського краю. У 1928 році закінчив школу ФЗН і працював майстром на скляному заводі в Константинівці. В 1929 пішов добровольцем на роботу в село як двадцатип'ятитисячник. З 1934 року — журналіст, редактор журналу Літературний Донбас. У роки німецько-радянської війни Чебалін — командир кулеметного розрахунку.
Творчість
У 1932 році вийшла перша книга повістей «На переломі», в якій він малює село в період до колективізації. Після війни Чебалін активно бере участь у пресі як нарисовець. За цей період він написав багато книг, розповідей і нарисів про шахтарів і людей колгоспного села: «Хліб», «Горда любов», «Мамай і Мамаївці», «Шахтар — це звучить гордо» та інші.
Нагороди
Після Другої світової війни він був нагороджений знаком «Шахтарської слави 3 Ступеня».
Примітки
- Іван Дзюба. Донецька рана України. Київ: Кліо. 135 стор.: С. 17
Джерела
- Летописцы шахтерского края. — Донецк. 1968, — 432 с.