Чезаре Валінассо

У дорослому футболі дебютував 1928 року виступами за команду «Реджина», в якій провів один сезон, взявши участь у 6 матчах чемпіонату.

Згодом з 1930 по 1933 рік грав у складі команд «Новеллара» та «Б'єллезе».

У 1933 році приєднався до складу «Ювентуса». Перший час був резервістом Джанп'єро Комбі, але коли той завершив кар'єру в 1934 році, Валінассо на два сезони став основним воротарем «старої синьйори». Двічі виборював титул чемпіона Італії в 1934 (5 матчів) і 1935 (30 матчів) роках. У сезоні 1934/35 встановив рекорд за кількістю сухих хвилин у Серії А, що протримався майже 30 років. Позитивна серія розпочалася в січні 1935 року з матчу «Ювентус» — «Мілан» (1:0) і завершилась у дербі проти «Торіно» (3:1). Загалом рекордна серія становила 681 хвилину і була побита у сезоні 1962/63 воротарем «Інтера» Оттавіо Бугатті[1].

Влітку 1935 року виступав у складі «Ювентуса» в Кубку Мітропи. Туринський клуб пройшов в 1/8 фіналу «Вікторію» (Плзень) (3:3, 5:1) і в 1/4 фіналу «Хунгарію» (3:1, 1:1). У півфіналі «Ювентус» зустрічався з празькою «Спартою» і поступився в додатковому матчі (0:2, 3:1, 1:5).[2]

В 1936 році був проданий у «Рому», де був дублером Гвідо Мазетті. В 1937 році зіграв у фіналі Кубка Італії, в якому римська команда поступилась «Дженоа 1893» з рахунком 0:1.[3]

Протягом 1938—1942 років захищав кольори клубів нижчих дивізіонів «Венеція», «Сантія» та «Б'єллезе».

Помер 4 квітня 1990 року на 81-му році життя у місті Турин.

• Чемпіон Італії (2):

«Ювентус»: 1933–1934, 1934–1935

• Фіналіст Кубка Італії (1):

«Рома»: 1936–1937

• Дані про гравця в «Енциклопедії футболу». (італ.)