Чекмишев Олександр Вікторович
Чекмишев Олександр Вікторович (27 квітня 1967, Тальне, Черкаської області) — український поет, член НСПУ (1994), медіаексперт, професор, доктор наук із соціальних комунікацій (2012), тренер із журналістики та ефективних комунікацій.
| Чекмишев Олександр Вікторович | |
|---|---|
|
| |
| Народився |
27 квітня 1967 (54 роки) Тальне, Черкаська область |
| Діяльність | журналіст |
Біографія
Народився 27 квітня 1967 року в місті Тальне на Черкащині.
Дід, Кононенко Гнат Павлович, (загинув під час другої світової у Польщі 1944-го), та баба, Кононенко (Поліщук) Євгенія Михайлівна (померла 1982-го), були вчителями на Сумщині. Обоє - дворянського роду, представники гілки східно-української шляхти Пархоменків-Поліщуків-Кононенків.
Мати, Чекмишева (Кононенко) Галина Гнатівна, працювала на Тальнівському цукровому комбінаті (1953–1985). Батько — Чекмишев Віктор Андрійович, родом із Пермського краю, музикант і хормейстер. Впродовж 1950–1968 років керував на Дніпропетровщині та Черкащині професійними та аматорськими хоровими колективами.
Після школи навчався у Тальнівському будівельному технікумі (1982–1984), працював на будівництві у ПМК-235 теслярем-бетонувальником ІІІ-го розряду, муляром V-го розряду (1984–1985).
У 1985–1992 роках навчався на факультеті журналістики КДУ ім. Т. Г. Шевченка.
З 1985 по 1987 рік служив у Радянській Армії, після чого під час навчання (1990–1992) працював кореспондентом Тальнівської районної газети "Колос", а також спецкором, завідувачем відділу, редактором відділу тижневика «Культура і життя», кореспондентом газети «Край».
Після університету вступив до аспірантури (1992–1995) і одночасно (1992–1994) працював політичним оглядачем, аналітиком, експертом телевізійних програм Українського Незалежного Центру Політичних Досліджень. 25 січня 1994 року став членом НСПУ.
1994 року створив першу громадську лабораторію з медіа-моніторингу - Комітет "Рівність можливостей".
Із 1995 року — асистент Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (із 2000 року доцент).
1996 року захистив дисертацію кандидата філологічних наук за спеціальністю «журналістика». Тема: «Міфо-символічна структура публіцистичних текстів Симона Петлюри в контексті національної міфології». Це перша в Україні дисертація про публіцистику Симона Петлюри.
Стажувався в Інституті громадського розвитку (Гартфорд, США), інституті FOJO (Кальмар, Швеція) за програмами USAID та SIDA (1996, 2002).
2000 року об'єднав Комітет "Рівність можливостей" із Асоціацією "Спільний простір" в єдиний громадський консорціум та став керівником моніторингових проектів АСП.
З 2000 по 2008 рік працював заступником директора Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. З 2008 року — докторант Інституту.
2012 року захистив докторську дисертацію на здобуття доктора наук за спеціальністю 27.00.01. Теорія та історія соціальних комунікацій. Тема: «Моніторинг ЗМІ в системі соціальних комунікацій: історико-теоретичний та прагматичний аспект.»
З 2019 - професор кафедри соціальних комунікацій Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Автор та співавтор понад 100 збірників моніторингових досліджень, понад 100 наукових та науково-популярних статей, 2 монографій, 1 підручника та 3 навчальних посібників.
Брав участь у реалізації близько 50-ти міжнародних проектів із медіа-моніторингу, впровадження євростандартів в українське медійне середовище та з медіаграмотності. Один із авторів-розробників сучасних професійних та етичних стандартів журналістики, адаптованих до основних положень європейських та американських професійних кодексів та настанов із редакційної політики.