Челсі Квін Ярбро

Челсі Квін Ярбро народилася 15 вересня 1942 року в Берклі, штат Каліфорнія. Батько, Кларенс Елмер (англ. Clarence Elmer), був картографом, мати, Лілліан Четфілд (англ. Lillian Chatfield), — акторкою[8]. Середню та старшу школу закінчила у рідному місті, після чого в 1960—1963 роках навчалася у державному коледжі Сан-Франциско (сучасний Університет штату Каліфорнія в Сан-Франциско), де відвідувала курси драматургії[8].

Письменницьку діяльність почала на початку 1960-х років[9], у 1961—1962 роках писала п'єси для дитячого театру Mirthmaker's Children's Theatre, але з середини 1960-х років перейшла до художньої літератури. Після закінчення коледжу працювала картографом у фірмі свого батька[8], завдяки чому часто малює мапи до своїх книжок і іноді — до творів інших авторів. Приблизно тоді ж почала вивчати окультні науки, від алхімії до зоомантії (гадання по поведінці тварин), наприкінці 1970-їх років підробляла гаданням на картах Таро та хіромантією у Сан-Франциско[9][8][5].

У 1969 році Челсі Квін Ярбро опублікувала своє перше оповідання The Posture of Prophecy в журналі If[5], а з 1970 року присвятила увесь свій час письменницькій діяльності[9]. З того часу вона написала більш ніж 80 романів та повістей, а також багато оповідань. Ярбро працює у широкому спектрі жанрів, від наукової фантастики до вестернів, від підліткової пригодницької літератури до історичного хоррору[8]. Найвідомішими її творами стали романи з циклу про вампіра графа Сен-Жермена (який, втім, не має жодного стосунку до реальної особи з таким ім'ям). Цей цикл — найтриваліша серія творів про вампірів, образ його головного героя, вампіра Сен-Жермена, цілковито відрізняється від класичного образу вампіра, що існував у художній літературі до цього, і започаткував нову інтерпретацію вампірів як шляхетних і романтизованих героїв[10][8][5].

За свій внесок до літератури жахів Челсі Квін Ярбро отримала світове визнання. Так, у 1995 році, на запрошення уряду Румунії Ярбро стала єдиним запрошеним письменником на Першому Світовому конгресі Дракули (англ. First World Dracula Congress) в Румунії[11][12]. У 2003 році на World Horror Convention письменницю обрали гранд-мастером, і Ярбро стала другою жінкою, після Енн Райс, що отримала цей титул[13]. У 2006 році товариство International Horror Guild присудило Ярбро титул «Живої легенди»; у минулому його присуджували таким письменникам як Стівен Кінг, Клайв Баркер, Річард Метісон, Рей Бредбері, а Челсі Квін Ярбро стала першою жінкою, яка отримала цей титул[14][6]. У 2014 році Челсі Квін Ярбро отримала Всесвітню премію фентезі «За заслуги перед жанром».

У 1988—1990 роках Челсі Квін Ярбро обіймала посаду президента асоціації Horror Writers Association, ставши першою в історії жінкою на цій посаді[11].

В середньому, Ярбро пише 3-4 книги та 1-2 оповідання чи есе на рік, працюючи 6 годин на день, 6 днів на тиждень[15]

Окрім написання творів під власним ім'ям, Челсі Квін Ярбро пише також під псевдонімами Quinn Fawsett, Vanessa Pryor, C. Q. Yarbro, Terry Nelson Bonner, Tracy Nelson Bonner[8], Trystam Kith, T. C. F. Hopkins, Camille Gabor[17].

У 1992 році у журналі «Оберіг: Українська та зарубіжна фантастика, № 2» вийшло оповідання Челсі Квін Ярбро «Жаб'яче місце» (англ. Frog Pond; 1971 рік), перекладач — Володимир Романець[18]. Станом на 2018 рік це єдиний твір Ярбро, перекладений українською мовою[19][20].

• 1973 — премія Mystery Writers of America Scrolls[7]
• 1979 — номінація на Всесвітню премію фентезі за найкращий роман (за роман The Palace)
• 1980 — номінація на Всесвітню премію фентезі за найкращий роман (за роман Ariosto)[21]
• 1980 — номінація на премію «Локус» (за роман The Palace)
• 1981 — номінація на премію «Локус» (за роман Ariosto)
• 1981 — номінація на Balrog Awards (за роман Ariosto)[21]
• 1982 — номінація на премію «Локус» (за роман Path of the Eclipse)
• 1983 — номінація на премію «Локус» (за роман Tempting Fate)
• 1986 — премія Mystery Writers of America Scrolls[7]
• 1986 — номінація на Всесвітню премію фентезі за найкращий твір короткої форми (за оповідання Cabin 33)[21]
• 1987 — номінація на Всесвітню премію фентезі за найкращу повість (за повість Do I Dare to Eat a Peach?)[21]
• 1991 — номінація на Премію Брема Стокера (за роман Advocates; у співавторстві з С'юзі Маккі Чарнас)[22]
• 1991 — номінація на премію альманаха Gigamesh (за роман Hyacinths)[21]
• 1993 — премія Fine Foundation Award for Literary Achievement[6]
• 1997 — премія Knightly Order of the Brasov Citadel від Transylvanian Society of Dracula (разом із Фредом Саберхагеном)[6]
• 1998 — премія Лорда Рутвена (за роман Writ in Blood)[21]
• 2003 — звання «Гросмейстер жахів»World Horror Convention[6]
• 2006 — премія Living Legend Award від International Horror Guild
• 2006 — Премія «Італія» за найкращий зарубіжний твір (за роман Hôtel Transylvania)[21]
• 2009 — Премія Брема Стокера «За заслуги перед жанром»[6][22] (присуджена у 2008 році, вручена у 2009 році)
• 2014 — Всесвітня премія фентезі: «За заслуги перед жанром»

• Tony Fonseca. Yarbro, Chelsea Quinn // Encyclopedia of the Vampire: The Living Dead in Myth, Legend, and Popular Culture / S. T. Joshi. — ABC-CLIO, 2011. — 453 p. — ISBN 9780313378331.
• Yarbro, Chelsea Quinn // The Encyclopedia of Fantasy / John Clute, John Grant. — London : ORBIT, 1997. — P. 1041-1042. — ISBN 1-85723-893-1.

• www.chelseaquinnyarbro.net — офіційний сайт Челсі Квін Ярбро (англ.)
• Челсі Квін Ярбро (рос.) — бібліографія на сайті Лабораторія фантастики
• Челсі Квін Ярбро на сайті Goodreads(англ.)