Ченерійський базисний тунель

Готтардський і Ченерійський базисні тунелі. Маршрут через Луїно простягається узбережжями озер.

Ченерійський базисний тунель пролягає найнижче з усіх сполучень через вісь Монте-Ченері, сполучаючи Каморіно у долині Магадіно з Вецією біля Лугано. Новий тунель перебирає транспортні потоки старої гірської залізниці, що пролягає через історичний Ченерійський залізничний тунель.[4] Тунель є лише однією чергою масштабнішого проєкту, відомого за назвою New Rail Link through the Alps (NRLA), що розробляється компанією AlpTransit Gotthard AG (ATG), дочірнім підприємством Швейцарських федеральних залізниць (SBB). Поставши до ладу в грудні 2020 року, Ченерійський базисний тунель разом із довшим Готтардським базисним тунелем суттєво скорочує часи подорожі пасажирських і вантажних потягів між Цюрихом на півночі Швейцарії та Міланом на півночі Італії через менший градієнт нахилу маршруту, ніж у старої залізниці.[4][5]

Ченерійський базисний тунель складається з пари паралельних тунелів, кожен з яких містить одну колію, на відстані 40 м від одного та сполучених 46 евакуаційними переходами кожні 325 м.[4] Пролягаючи між містечками Каморіно і Веція, він має загальну довжину 39,78 км; східний тунель завдовжки 15,45 км і західний завдовжки 15,28 км. У Сіджиріно збудовано центр управління, що контролює вентиляцію та логістичну діяльність.[4] З оперативного погляду, Ченерійський базисний тунель передбачає щоденне проходження понад 300 потягів в обидва боки. Його планується обладнати сигналізацією ETCS 2-го рівня, дозволяючи потягам долати його зі швидкістю до 250 км/год.[6] Для подолання надзвичайних ситуацій Швейцарські федеральні залізниці придбали парк цільових рятівних потягів, обладнаних спеціальним пожежогасильним устаткуванням та іншими корисними інструментами, як незалежна подача повітря.[7]

Ченерійський базисний тунель було затверджено в липні 2001 року Федеральною радою Швейцарії, що відкрило шлях для початку детального планування.[4] 2003 року парламент підтримав обране трасування, протягом 2005 року проєкт отримав перше фінансування.[8] Протягом квітня 2007 року AlpTransit Gotthard AG видала контракт на 85 млн CHF ($91,52 млн) на будівництво перших підземних елементів тунелю консорціуму Consorzio Monte Ceneri (CMC) JV, що було утворено із CSC, Лугано, Frutiger, Туна, Rothpletz, Lienhard & Cie і Аарау.[4] Протягом червня 2009 року рада директорів AlpTransit Gotthard AG оголосила, що надала основний контракт на будівництво тунелю консорціуму Consorzio Condotte Cossi. На той час введення тунелю в експлуатацію очікувалося на грудень 2020 року.[9] Цей контракт було оцінено в 987 млн CHF ($1,6 млрд). Ймовірні загальні витрати на Ченерійський базисний тунель становлять 2,4 млрд CHF ($2,58 млрд).[4]

Кінцеві роботи в західному тунелі

Протягом червня 2006 року офіційно розпочаті будівельні роботи.[4] У листопаді 2008 року завершена проходка 2,4-кілометрової штольні, унаслідок якої пройдено 160000 м³ гірської породи. Тунелепрохідницький комплекс від Robbins Company, обладнаний 483-міліметровими ножами, використовувався для проходки штольні протягом 10 місяців, під час яких він проходив щоденно 18,5 м.[10][4] Протягом весни 2010 року розпочалися роботи з проходки самого Ченерійського базисного тунелю. Протягом березня 2010 року повідомлено про початок буропідривних робіт.[11] Наприкінці року темпи проходки пішли повним ходом. Буріння близько 37,49 км тунелю (включно з двома головними тунелями та переходами) виконано за допомоги комбінації звичних буропідривних методів, а залишок пройдено тунелепрохідницькою машиною.[4]

Збійка в західному тунелі між Сіджиріно й Вецією відбулася 17 березня 2015 року.[12][13] Збійка у східному тунелі між Сіджиріно й Вецією відбулася 30 березня 2015 року. 21 січня 2016 року збійка відбулася в західному тунелі між Сіджиріно й Віганою, а в східному тунелі — 26 січня 2016 року.[4] Того ж дня оголошено про завершення буріння, наступним великим етапом робіт стало облаштування залізничної інфраструктури.[4] Протягом лютого 2017 року під час церемонії було встановлено останній бетонний блок, довівши тунель до структурної готовності.[14]

Протягом серпня 2013 року Mons Ceneris Consortium, очолюваний Mancini & Marti, отримав контракт вартістю 96 млн CHF ($103,36 млн) на облаштування залізничних колій і матеріально-технічне забезпечення.[4] Того ж місяця CPC Consortium, очолюваний Cablex, отримав контракт вартістю 129 млн CHF ($138,89 млн) на створення залізничних систем і надання загальних послуг з координації. Планування, розробка, встановлення та введення системи контролю тунелю в експлуатацію, керованої з центру управління в Полледжо, доручені Tunnel Control Systems.[4] Розподіл контрактів відбувався не без суперечок — Федеральний суд Швейцарії згодом задовільнив декілька апеляцій стосовно процедури надання контрактів. У певний момент здавалося, що завершення Ченерійського базисного тунелю може відкластися внаслідок правових суперечок.[15][16] Однак, протягом вересня 2014 року суперечку було врегульовано, що розблокувало процедуру надання контрактів і продовження робіт.[17]

Протягом 2017 року розпочато встановлення колій, кабелів, систем телекомунікацій і радіо, систем автоматизації, контактних мереж та різноманітних систем безпеки і контролю.[4] Протягом серпня 2017 року закладено перші дистанції безбаластних колій у північному кінці східного тунелю.[18] 30 травня 2018 року укладені останні шпали, уможливлюючи залізничний рух усією довжиною тунелю.[19]

Тунель офіційно відкрито 4 вересня 2020 року.[20][21][22][23][24] Планова експлуатація розпочата 13 грудня 2020 року.[25][26][27][3] Будівництво коштувало 2,5 млрд CHF.[28]

Щомісячний прогрес був доступний онлайн.[29]