Червона армія Японії

Червона армія Японії (яп. 日本赤軍 ніхон секіґун) — міжнародна ультраліва терористична організація нового лівого спрямування у Японії, яка існувала з 1971 по 2001 рік. Близько 1970 року вона відокремилася від Японської комуністичної ліги — Фракції Червоної армії[1][2]. Метою угруповання було повалення японського уряду та монархії[1][2]. Лідер — Фусако Сінгєнобу. Штаб-квартира перебувала на території Лівану. Розвідувальне управління громадської безпеки Японії вважає Ніхон Секіґун терористичною організацією[3].

Червона армія Японії

яп. 日本赤軍
Голова партії Fusako Shigenobud
Дата заснування 1971
Дата розпуску 2000
Штаб-квартира Ліван
Ідеологія Комунізм
Союзники та блоки Об'єднана Червона армія, НФВП
Кількість членів  40

У лютому 1971 року лідери Ніхон Секіґун прибули до Лівану, де встановили контакти з Народним фронтом визволення Палестини[1][4].

Ідеологія — засудження «радянського ревізіонізму» і підготовка світової революції за допомогою створення інтернаціонального фронту локальних партизанських червоних армій. Основними противниками революції члени Червоної армії Японії вважали світової капіталізм, сіонізм, Ізраїль, антиарабський рух, а також «радянський ревізіонізм».

Організація поділялась на три комітети — військовий, ідеологічний і організаційний. Організація формувалася з числа представників середнього класу і люмпен-пролетаріату.

Історія
Агенти поліції біля будівлі французького посольства в Гаазі, захопленого членами Червоної армії Японії. 15 вересня 1974 року
  • 1972, 30 травня — 3 члени організації, використовуючи автоматичну зброю, влаштували бійню в аеропорту ізраїльського міста Лод (нині аеропорт ім. Бен-Гуріона), в результаті теракту 26 людей загинули і 72 були поранені.
  • 1974, січень — диверсія проти заводу «Шелл» у Сінгапурі.

13 вересня 1974 року — захоплення французького посольства в Гаазі.

4 серпня 1975 року група з п'яти озброєних бойовиків Японської Червоної Армії захопла будівлю філії найбільшої американської страхової компанії Гонконгу AIA Group в Куала-Лумпурі і зажадала звільнення раніше заарештованих учасників організації в обмін на 53 захоплених там заручників (серед яких були консул США Robert Stebbins і шведський дипломат Frederick Bergenstrahle). В ході захоплення будівлі нападники вистрілили в охоронця (який отримав вогнепальне поранення в голову, але вижив)[5]. Уряд Японії був змушений звільнити 5 ув'язнених і доставити їх в Куала-Лумпур. 7 серпня 1975 року всі заручники були відпущені, а екстремісти на наданому їм літаку DC-8 авіакомпанії «Japan Airlines» полетіли до Лівії[6].

28 вересня 1977 року після зльоту в Мумбаї група з п'яти бойовиків захопила літак DC-8 Авіакомпанії «Japan Airlines», 2 жовтня 1977 року 159 заручників були обміняні на шість заарештованих в Японії терористів і 6 мільйонів доларів. Терористи зникли в Алжирі.

14 травня 1986 року відбувся обстріл з мінометів японського, канадського та американського посольств в Джакарті.

12 квітня 1988 року в штаті Нью-Джерсі з трьома саморобними бомбами був заарештований Іу Кікумура якому було пред'явлено звинувачення в підготовці масового вбивств а (в лютому 1989 року влада США опублікувала офіційну заяву, що Кікумура планував підірвати пункт прийому рекрутів ВМС США на Манхеттені 14 квітня 1988 року — в річницю бомбардувань Лівії авіацією США)[7].

14 квітня 1988 року, в річницю бомбардувань Лівії авіацією США, громадянин Японії Окудайра здійснив вибух в будинку відпочинку для військовослужбовців США (Неаполь, Італія), що перебував у підпорядкуванні Об'єднаних організацій обслуговування збройних сил (USO)[7]. У результаті загинуло 5 осіб (1 військовослужбовець ВМС США і 4 громадянина Італії) і були поранені 15 осіб (5 військовослужбовців ВМС США і 10 цивільних осіб)[8].

У березні 1995 року в Бухаресті була затримана Юкіко Екіті, яка була депортована в Японію і арештована японською поліцією після того, як літак «Japan Airlines» виявився в повітряному просторі Японії (ще до приземлення в аеропорту Токіо)[9].

24 березня 1996 року Йосімі Танака, який брав участь у викраденні японського авіалайнера Боїнг-727 в 1970 році, був заарештований в Камбоджі за звинуваченням у використанні фальшивих доларів США на одному з пляжних курортів Таїланду і переданий владі Таїланду, а в червні 1999 року — переданий Японії. У грудні 2000 року він був визнаний винним у викраденні літака і засуджений[10]

У 1996 році в Непалі був заарештований Tsutomu Shirosaki (в 1986 році він обстріляв з міномета посольство США в Джакарті), він був переданий владі США і засуджений на 30 років тюремного ув'язнення. 16 січня 2015 року його було депортовано до Японії[11].

У лютому 1997 року в Бейруті було затримано п'ятьох членів Японської Червоної армії, яким було пред'явлено звинувачення у використанні підроблених паспортів. Уряд Японії вимагав від Лівану їх екстрадицію у Японію, затримані звернулися до уряду Лівану з проханням надати їм політичний притулок. У липні 1997 року вони були визнані винними у використанні підроблених документів і засуджені на три роки тюремного ув'язнення, після закінчення якого їх було вирішено відправити до Японії[12].

На початку грудня 1997 року в місті Санта-Крус (Болівія) за звинуваченням в участі у захопленні японського авіалайнера в 1977 році був затриманий Jun Nishikawa. Через кілька днів він був депортований до Японії.[13]. Терористи, яким вдалося уникнути арешту, переховувались у Північній Кореї[1][4].

У листопаді 2000 року в місті Такацукі була заарештована лідер Японської Червоної армії Фусако Сигенобу і засуджена в 2006 році на 20 років ув'язнення[14].

У 2000 році було заявлено про розпуск Червоної армії Японії.

У 2001 році Державний департамент США викреслив Червону армію Японії зі списку діючих терористичних організацій.

Назва

Вона також використовувала назву Антиімперіалістичні міжнародні бригади[15].

Кількість членів

На своєму піку вона мала від 30 до 40 членів[16].

Іноземна підтримка

Фінансувалася Сирією, Лівією та Північною Кореєю[17][16].

Див. також
  • Лівий тероризм
  • Об'єднана Червона Армія
  • Озброєний антияпонський фронт Східної Азії

Примітки
  1. Terroryzm s. 88-89
  2. Terroryzm od Asasynów do Osamy bin Ladena s. 116—117
  3. 日本赤軍 — 公安調査庁. Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 10 лютого 2020.
  4. Red Army's reign of terror (англ.). news.bbc.co.uk. Процитовано 24 грудня 2017.
  5. Guard shot by Red Army in AIA siege in 1975 KL recounts his nightmare // «The Star» от 26 марта 2015
  6. Siege ends in Malaysia // «The New York Times» от 8 августа 1975
  7. Karen Tumulty. Japanese terrorist planned 'Mass Murder,' U.S. says // «Los Angeles Times» от 4 февраля 1989
  8. William D. Montalbano. Japanese terrorist sought in USO blast in Naples // «Los Angeles Times» от 16 апреля 1988
  9. Japanese police arrest Red Army leader // UPI от 24 марта 1995
  10. Red Army figure admits hijacking // «The Japan Times» от 16 декабря 2000
  11. Former Japanese Red Army member extradited after serving sentence in U.S. // «Latin American Herald Tribune» от 20 января 2015
  12. Lebanon jails Japanese Red Army gang // UPI от 31 июля 1997
  13. Red Army terrorist returned to Japan // UPI от 18 ноября 1997
  14. Stephanie Strom. Japanese police arrest founder of violent 70's radical group // «The New York Times» от 9 ноября 2000
  15. Michał Piekarski. Strategia i taktyka terrorystów (пол.). konflikty.pl. Процитовано 1 грудня 2017.
  16. Thomson Gale. Japanese Red Army (англ.). encyclopedia.com. Процитовано 16 листопада 2017.
  17. Bruce E. Bechtol Jr. North Korea and Support to Terrorism: An Evolving History (англ.). cholarcommons.usf.edu. Процитовано 15 листопада 2017.

Література
  • Wilhelm Dietl, Rolf Tophoven, Kai Hirschmann: Terroryzm. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2012. ISBN 9788301160197.
  • Robert M. Barnas: Terroryzm od Asasynów do Osamy bin Ladena. Wrocław: Kirke, 2001. ISBN 9788391497043.
  • Jarosław Tomasiewicz: Terroryzm na tle przemocy politycznej (Zarys encyklopedyczny). Katowice, 2000., s. 265

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.