Червоний прапор (польськомовний)

«Червоний прапор» (пол. Czerwony Sztandar) — щоденна газета Політичної ради Українського фронту[2], що була створена радянською окупаційною владою після вторгнення СРСР до Польщі 17 вересня 1939 року і виходила польською мовою у Львові до 22 червня 1941 року.

пол. Czerwony Sztandar


Тип періодичне видання, щоденна газета
Мова польська
Засновано 1939
Припинення публікацій 22 червня 1941[1]
Головний офіс Львів
Наклад 40 000
 Червоний прапор у Вікісховищі

Історія

Перші 10 номерів випустили в Тернополі[3].

Починаючи з 5 жовтня 1939 року, газету видавали у Львові до 22 червня 1941 року.

Останній номер (№ 150) опублікували 27 червня 1941 року.

Загальний наклад газети становив 40 000 примірників. Журнал був органом Львівського обласного та міського комітетів Комуністичної партії (більшовиків) України.

Колектив редакції

Головним редакторами газети в різний час були:

  • Юзеф Маньковський (17 вересня — 5 жовтня 1939);
  • Й. Маркевич (5 жовтня — 3 листопада 1939),
  • Юзеф Маньковський (3 листопада 1939 — 22 квітня 1941)
  • Евґеніуш Радецький (22 квітня — 22 червня 1941).

Заступником головного редактора був Вітольд Кольський, секретарем редакції — Віктор Грош.

Тематика й автори
Сатиричні малюнки Ф. Парецького в газеті від вересня 1940 р. (Текст: Станіслав Єжи Лец)

У газеті публікувалися такі діячі, як Ванда Василевська, Юліан Стрийковський, Леон Хвістек, Владислав Броневський, Станіслав Єжи Лец, Яніна Броневська, Люціян Шенвальд, Тадеуш Бой-Желенський та інші.

У серпні 1940 року Всесоюзний комітет з вищої освіти запросив польських учених із львівських університетів відвідати Москву та її наукові установи для ознайомлення та обміну досвідом.

Наприкінці вересня 1940 року в газеті зявилася публікація з оглядом поїздки професорів В. Мінкевича, Казімежа Бартеля, Т. Бой-Зеленського та інших[4]. З 18-ти учасників подорожі 7 професорів розстріляла цільова група для спеціального використання 4 липня 1941 року, після окупації Львова Третім Рейхом.

Примітки
  1. польська Вікіпедія — 2001.
  2. podtytuł do listopada 1939 roku, Bohdan Urbankowski, Czerwona msza czyli uśmiech Stalina, t. 1, Warszawa 1998, s. 70.
  3. Numery 1-5 jako «Słowo Żołnierza».
  4. Agnieszka Cieślikowa. Prasa okupowanego Lwowa. 1997

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.