Червоний прапор (символ)

Червоний прапор — релігійний і військово-політичний символ, здавна відомий, зокрема українцям, козакам-українцям Подніпров'я, корінним жителям Київської Русі-України, один з історичних символів українського народу (нарівні з синьожовтим прапором)[джерело?]. У 19-20 ст. став одним з основних символів революційної боротьби, також більшовизму, соціалізму.

М.Пимоненко «Весілля у Київській губернії» (1891), де зображена хода під червоним прапором на весіллі козаків-українців Київщини
Похід руського князя Олега на Царгород під червоними прапорами (мініатюра з Радзивілівського літопису XIII ст.)
Польський художник 19 ст. Юзеф Брандт (1841—1915), відомий своїми полотнами на тему українського козацтва. Картина «Повернення переможців», на якій зображене повернення з походу козаків-українців під червоним прапором

Також червоний колір вживався для військових прапорів (хоругов) часів Держави Війська Запорозького і Великого Князівства Руського, також в українських селах він часом використовувався у традиційному народному весільному обряді. Червоний колір як сакральний (в тому числі для прапорів) є традиційним для козаків-українців, китайців тощо, різних культур Європи і Азії[джерело?].

Активно використовувався у геральдиці й нагородній системі республік Радянського союзу. Назву «червоний прапор» мали газети та підприємства. Прихильники народовладдя під гаслами різних напрямків і червоними прапорами в Україні 1920х рр. нерідко вживали назву і самоназву, похідну від червоного прапора — «червоні козаки».

Символічне значення

У Давньому Римі червоний прапор означав війну[1].

Використання в різних державах

Україна

У період Київської Русі стяг «був переважно червоний із золотим тризубом того чи іншого великого князя»[2].

Микола Міхновський вважав Червоний прапор символом націоналізму[3][4]:

На захист утиснених став націоналізм — страшний ворог пануючих — і розвернув свій червоний прапор

У романі «Холодний Яр» згадується про отамана Коцура, який заснував свою незалежну селянську республіку під червоними прапорами, Революційний комітет складався з українських націоналістів:[5]

У тому районі, минулого 1919 року, зорганізувався був большевицький Чигиринський полк, який під проводом бувшого каторжанина Коцура прилучився до Червоної армії і брав участь у боях з армією УНР. Але розчарувавшись скоро в большевиках, полк самочинно вернувся до Чигирина і заклав там самостійну «республіку» під червоними прапорами.

Вояки I та II Дніпровських дивізій, замість жовто-блакитних, використовували червоні стяги з надписами «Вся влада Радам» і «Вся влада робітникам і селянам!». На повстанських шапках та кашкетах були, поруч із тризубами, також і червоні стрічки[6].

Галичина, Волинь (1939—1941, після 1944 року)

Під червоними радянськими прапорами у вересні 1939 року були анексовані СССР. Під червоними радянськими прапорами проводилися масові репресії незгідних із діями нових (як виявилося) окупантів, терор проти місцевого населення (підтвердження — знаходження поховань закатованих більшовиками українців, поляків, ймовірно, євреїв, у Бучачі (у підвалі церкви Святої Покрови), Чорткові та інших населених пунктах), що на десятиріччя загальмувало гуманітарно-економічний розвій (поступ) краю.[7][8]

СРСР
Прапор СРСР

Червоний прапор ліг в основу державного прапора СРСР і був символом Червоної Армії.

З розширенням соціалістичного табору, Червоний прапор почав застосовуватися в символіці інших країн (В'єтнаму, КНР).

Перехідні Червоні прапори були однією з форм заохочення переможців соціалістичних змагань. Такі прапори могли засновуватися на різних рівнях, починаючи Радою Міністрів СРСР для Всесоюзних соцзмагань, і закінчуючи окремими підприємствами і колгоспами для нагородження колективів цехів, бригад — переможців внутрішнього змагання. Зазвичай вручення прапора супроводжувалося грошовими преміями переможцям. Схожа практика існувала і в деяких інших соціалістичних країнах.

КНР

Червоний прапор із жовтими зірками — державний прапор КНР.

Сучасне ставлення до символу

Через використання більшовиками червоного прапора ставлення до цього символу в багатьох людей є негативним. Глава УГКЦ Любомир Гузар:[9]

Червоний прапор — це символ тих часів, це не символ України, це не символ свободи. Це символ знущання, це символ дуже важких для нашого народу часів.

Кримськими татарами прапор вважається символікою, під якою вбивали і винищували націю[10].

Світлини

Див. також

Примітки
  1. Какова история красного флага? — Генон (рос.). Процитовано 5 лютого 2017.
  2. Державна символіка. Архів оригіналу за 11 січня 2014. Процитовано 11 січня 2014.
  3. Про ганчірку і прапори - published by Kennito Melnykini on day 1,970 - page 1 of 3. www.erepublik.com. Процитовано 3 березня 2021.
  4. Kozak, Обублікував (16 грудня 2012). Микола Міхновський. Націоналізм – всесвітня сила. Bandera.lviv.ua :: Бібліотека націоналіста (укр.). Процитовано 3 березня 2021.
  5. «Холодний Яр. Частина перша». Архів оригіналу за 11 січня 2014. Процитовано 11 січня 2014.
  6. Отаман Зелений. Процитовано 5 лютого 2017.
  7. Стоцький Я. Монастир Отців Василіян Чесного Хреста Господнього в Бучачі (1712—1996 рр.). — Львів : Місіонер, 1997. — 160 с., іл. — ISBN 966-7086-24-0.
  8. Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
  9. В УГКЦ вважають червоний прапор символом знущання. Архів оригіналу за 25 лютого 2014. Процитовано 21 лютого 2014.
  10. У Бахчисарайському музеї знайшли брудний затоптаний червоний прапор, який показує ставлення кримських татар до радянської символіки.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.