Черних Валерій Володимирович

	Валерій Черних
Особисті дані
Повне ім'я	Черних Валерій Володимирович
Народження	5 червня 1955 (66 років)
Громадянство	СРСР → Україна
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
Тренерська діяльність**
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.

Вале́рій Володи́мирович Черни́х (5 червня 1955) — радянський футболіст та український футбольний тренер. Найбільше відомий завдяки виступам у дніпровському «Дніпрі», нікопольському «Колосі» та кропивницькій «Зірці».

Життєпис

Кар'єру футболіста Валерій Черних розпочинав у «дублі» донецького «Шахтаря», однак, не бажаючи аж надто довго чекати запрошення до «основи», перейшов до лав запорізького «Металурга». Протягом 1974—1975 років захищав кольори команди міста Тирасполя, а у 1976 році повернувся на Донеччину, приставши на пропозицію горлівського «Шахтаря». У Горлівці Черних майже одразу став основним гравцем команди та за два роки привернув до себе увагу тренерського штабу криворізького «Кривбасу», який щойно вилетів з першої ліги до другої та прагнув свіжої крові для вирішення задач з підвищення у класі. На жаль, криворіжцям так і не вдалося реалізувати свої амбіції, проте впевнена гра Валерія Черних зацікавила представників провідного клубу регіону — дніпропетровського «Дніпра». У 1980 році Черних разом з клубом здобув «срібло» першої ліги, однак конкурувати на рівних з гравцями вищого дивізіону виявилося вкрай важко, тож посеред наступного сезону півзахисник знову змінив прописку, перебравшись до нікопольського «Колоса». У Нікополі Черних провів 2,5 сезони, ставши провідним футболістом клубу та зайнявши у 1982 році разом з командою третє місце у першій лізі.

Транзитом через криворізький «Кривбас» та дніпродзержинський «Металург» Валерій Черних опинився у кіровоградській «Зірці», де провів останні три роки своєї кар'єри.

Після закінчення активних виступів Валерій Черних певний час працював у жіночому футболу. В 1992 році очолював донецький жіночий клуб «Текстильник»[1], а наступного року очолював запорізьку «Іскру». Згодом багато років віддав роботі у Дніпропетровському вищому училищі фізичної культури, де обіймав посаду тренера з футболу. Згодом протягом тривалого часу працював у дитячо-юнацькій школі київського «Арсенала», як до розформування клубу в 2013 році[2], так і після його відновлення. У 2017 році увійшов до тренерського штабу Сергія Літовченка у першій команді «канонірів».

Досягнення

Ігрові трофеї

Срібний призер першої ліги чемпіонату СРСР (1): 1980
Бронзовий призер першої ліги чемпіонату СРСР (1): 1982

Тренерські здобутки

Срібний призер першої ліги жіночого чемпіонату України (1): 1992

Примітки

От первого до двадцатого чемпионата (рос.). «Женский футбол Украины». Процитовано 2 жовтня 2017.
Последние дни жизни киевского «Арсенала» (рос.). «Событие». Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. Процитовано 30 вересня 2017.

Посилання

Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] От первого до двадцатого чемпионата (рос.). «Женский футбол Украины». Процитовано 2 жовтня 2017.

[2] Последние дни жизни киевского «Арсенала» (рос.). «Событие». Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. Процитовано 30 вересня 2017.