Чикола

XIX століття

Царська адміністрація намагалася проводити політику роздільного розселення осетин-мусульман і осетин-християн. Так, в 1852 роцы комісія на чолі з князем М. С. Воронцовим насильно виселила осетин-мусульман з аулів Стур-Дігора, Ахсана, Махческ, Галіат , Фаснал і Дур-Дур, переселивши їх в менш зручне місце, де вони в тому ж році заснували с. Вільно-Магометановське (нині Чикола).

Разом з селянами були переселені і феодали (баделята). Все XIX століття було відзначене класовим конфліктом між Тугановими (Вільно-Магометанським баделатами) і селянством. Основу конфлікту становили земельні спори — Туганови привласнювали собі найкращі землі, переносили межові знаки, тощо. В 1852 році в Вільно-Магометановську проживало більше 500 душ, а за переписом 1860 року — вже 817 чоловік, які мали 4633 десятин землі.

1900–1917

Постійною проблемою в Вільно-Магометанського була нестача землі. Ситуацію погіршувала політика Кавказької адміністрації. Найбільш родючі землі віддавалися козакам і поміщикам. У Вільно-Магометанську на душу населення землі доводилося в 5-6 разів менше, ніж в сусідніх козацьких станицях, і в 10-12 разів менше, ніж у поміщиків. Ще більше погіршувала ситуацію переселенчеська політика держави. Терська область стала об'єктом російської та української колонізації. Поруч з Вільно-Магометанським утворилося 12 переселенських хуторів. В умовах жорсткого земельного голоду хтось повинен був поступитися. І після революції 1905 року поселенці стали їхати, продаючи свої господарства Вільно-Магометанським кулакам.

Під час революції 1905 року в Вільно-Магометанську відбулося повстання. Магометанці за тиждень вирубали й вивезли 200 гектарів Тугановського лісу, після чого 150 осіб вчинили погром у сільському правлінні, вилучивши постанови про штрафи за порубки казенного лісу (присвоєного Тугановими). Повстання було придушене каральним загоном полковника Ляхова. В результаті обстрілу Магометанського було вбито і поранено близько 40 жителів.

Більше 100 магометанцев були учасниками Першої світової війни.

1917–1941

До моменту Жовтневої революції баделіатам в Дігорії належало 227 тис. десятин землі, а селяни були змушені платити високу орендну плату, яка досягала 40 руб. за одну десятину.

Населення — 6821 осіб.

Національний склад

За даними Всеросійського перепису населення 2010 року[1]:

• Осетини — 6692 чол. (95,4%)
• Росіяни — 86 чол. (1,2%)
• Інші — 239 чол. (3,4%)

В даний час в Чиколі діють підприємства харчової і легкої промисловості, найбільшим з яких є Ірафська швейна фабрика. Підприємства харчової промисловості — переважно невеликі приватні фірми, які спеціалізуються на виробництві зерна та картоплі; з них найбільш значно ВАТ «Чико», що випускає мінеральну воду, слабоалкогольні напої, плодоовочеві консерви.

Сільськогосподарські підприємства представлені колгоспом імені Леніна, а також «ТОВ Ірафагро і К».

У селі діє муніципальна друкарня.[2]

• Мечеть. Відновлена ​​в 1990-і роки.

• Пам'ятник Володимиру Леніну
• Обеліск братам Гасановим, с. Чикола. Побудований на кошти учнів і вчителів 8-річної Чиколінської школи
• Пам'ятник Й. Сталіну

Село відомо своїми борцями:[3]

• Фадзаєв Арсен Сулейманович — радянський, потім узбецький борець вільного стилю. Дворазовий чемпіон Олімпійських ігор.
• Гацалов Хаджимурат Солтанович — російський борець вільного стилю. Чемпіон Олімпійських ігор.
• Карданов Аміран Авданович — російський, потім грецький борець вільного стилю. Бронзовий призер Олімпійських ігор.
• Кертанті Родіон В'ячеславович — словацький борець вільного стилю. Срібний призер Чемпіонату Європи, учасник двох Олімпійських ігор, головний тренер збірної Словаччини з вільної боротьби.