Чормет

«Чормет» отримав премію імені Олеся Ульяненка 2017 за найкращий роман,[1] увійшов до списку найважливіших книжок року The Village Ukraine[2] та включений в каталог знакових книг України за версією Українського інституту книги в 2017 і 2019.[3][4] Номінований на Літературну премію Європейського союзу в 2019.[5] В 2021 опублікований у болгарському видавництві Paradox.[6][7]

Повість увійшла до списку знакових книг Української Правди[8] і найочікуваніших книжок осені 2017 за версією «Читомо».[9][10] Літкритик Євгеній Стасіневич написав, що: «„Чормет“ працює подібно до Зони: викривляючи людське, увиразнює базове: і тягу до смерті, і цілющу іронію на попелищі».[2]

Лауреат премії ЮНЕСКО, письменник Петро Яценко в рецензії на Літакцент назвав «Чормет» пульсуючим, живим та шершавим де «…усе на своїх місцях: фактурні герої, рельєфність характерів та шкіри облич яких відчуваєш майже тактильно, міцна ритмічна історія з безліччю фактів, відомих лише втаємниченим». Яценко завершує рецензію словами про те, що повість «Чормет» «це кров, плоть і сморід нашого часу».[11]

Кінокритик та журналіст газети «День» Дмитро Десятерик назвав цей текст «епосом брухту» та «комедією незграбних трагіків» і зауважив, що авторові вдалося «змалювати свіжими фарбами цей злиденний кавардак, цю палеолітичну нісенітницю, що завелася всього в сотні кілометрах від Києва».[12]

Літературна критик Юлія Кропивнянська для чеського видання «Український журнал» називає «Чормет» «металево-алкогольною міфологією пограниччя» та характеризує його як повість про людей, яка «вийшла чудовою», акцентуючи увагу на символізмі дій та обрядів і зазначає, що навіть: «Перелік предметів набуває сили поетичного рядка».[13]

Критик Тетяна Трофименко неодмінно радить читати «Чормет» всім, хто любить історії про страшне сьогодення.[14] В рецензії для BBC-Україна філософ та письменник Тарас Лютий відмітив «граційні описи» та «надзвичайно органічні типажі».[15] Повість отримала відзнаку журі конкурсу "Еспресо. Вибір читачів".[16]

Літоглядач «Читомо» Андрій Мартиненко називає автора унікальним для сучасної української літератури письменником і відзначає, що: «Камиш протягом не одного року і не одного десятку мандрівок до Чорнобильської Зони збирав матеріал для нового тексту, а тому настільки живо сприймається те, про що він пише у „Чорметі“. Ця територія для нього — щось більше, ніж просто закритий об'єкт. Він живе нею. І дає можливість нам бодай на трохи розділити це відчуття».[17]

Схвально відгукнулися про книгу і чорнобильські інсайдери. Кінорежисер Мирослав Слабошпицький виступив на презентації в Києві[18] і у відгуку в книзі вказав: «Чормет — яскравий і сильний текст. Круто!» А начальник групи радіаційно-екологічного моніторингу ДСП «Екоцентр», чорнобильський радіоеколог Денис Вишневський назвав "Чормет" "відкриттям для читача України поза межами окружних доріг та обласних центрів".[19]

В рецензії для болгарського видання "Библиотеката" повість "Чормет" названо книгою протверезною, позбавленою надій і за відчуттями нагадуючу "Depeche Mode" Сергія Жадана. Автор огляду наголошує: "Хтось сказав би, що вся ця погоня за брухтом здається надто перенасиченою для реальності. І я би погодився, якби не був свідком методичного знищення колишнього автобусного заводу «Чавдар» ‒ місяцями та роками на протоптаному шляху люди на возах перевозили все металеве, що їм вдалося викрасти з заводу. Настільки інтенсивно, що лінія їх маршруту була чітко окреслена у вигорілому від сонця полі".[20]

• BBC Україна
• Укрінформ
• Розмова для болгарського видання "Тоест"