Чорна Пантера і Білий Медвідь

«Чорна Пантера і Білий Медвідь» — п'єса українського драматурга Володимира Винниченка; написана у 1911 році.

Чорна Пантера і Білий Медвідь
Жанр п'єса
Автор Володимир Винниченко
Мова українська
Написано 1911
Опубліковано 1911, «Літературно-науковий вістник»
Видання 1918, видавництво «Дзвін»
Переклад «Чёрная пантера» (рос., 1917), «Der weisse Bär und die schwarze Pantherkatze» (нім., 1922), «Černá Panthera a Bílý medvěd» (чеськ., 1922), «Black Panther and Polar Bear» (англ., 2020); «Black Panther and White Bear» (англ., 2021)[1]

Видання п’єси

Прижиттєві видання

Найважливіші сучасні видання
  • Винниченко Володимир. Чорна Пантера і Білий Медвідь // Вибрані п’єси / Упоряд.: М. Г. Жулинський, В. А. Бурбела; Авт. вступ. ст. М. Г. Жулинський. — К.: Мистецтво, 1991. — 605 с.
  • Винниченко Володимир. Чорна Пантера і Білий Медвідь // Оповідання: Слово за тобою, Сталіне!: Роман, Чорна Пантера і Білий Медвідь: П’єса. — К.: Наукова думка, 1999. — 440 с. — (Сер. "Б-ка школяра").
  • Винниченко Володимир. Чорна Пантера і Білий Медвідь // Вибрані п’єси : у 2 т. / Володимир Винниченко. — Київ : Мистецтво, 2008.

Т. 1. Memento ; Базар ; Брехня ; Співочі товариства ; Чорна Пантера і Білий Медвідь / вступ. ст. М. Жулинського. — 336 с. : портр.

Переклади

П'єса існує в (авто)перекладі (?) російською мовою (1917), Ґустава Шпехта німецькою мовою (1922), К. Крала чеською мовою (1922), Юрія Ткача (2020) та Джорджа Мігайчука (2021) англійською мовою.

Ідейно-тематичний зміст

У творі автор намагається художньо розв'язати хворобливі для інтелігента проблеми моралі, норми поведінки, починає боротьбу із його негативними якостями.

Наявні такі конфлікти:

  • митець і буденне життя;
  • митець і кохання;
  • митець і совість.

Сюжет

Твір складається із чотирьох дій.

Це історія молодої сім'ї: невизнаного генія і його дружини. Вони потрапляють в залежну ситуацію — їхня маленька дитина, Лесик, хворіє, його потрібно вивезти з Парижа. Батько хлопчика, Білий Ведмідь, почав малювати геніальне полотно (свою дружину з дитиною на руках). Тут проявляється егоїстична натура митця, він відмовляється їхати, бо треба закінчити свою роботу. Окрім цього навколо героїв точаться різні інтриги за участю Сніжинки та Мулена.

Рита покидає сім'ю, проте швидко повертається до сина. Кульмінацією п'єси стає момент, коли Сніжинка і Янсон планували позичити сім'ї гроші і відправити матір із дитиною за кордон. Чоловік пропонує жінці віддатися Мулену за гроші, які «вилікують» Лесика.

Змучений хлопчик помирає. Рита не хоче втрачати сім'ю, тому підлаштовується під чоловіка, дозволяє йому докінчити свій шедевр. В кінці твору вона дає Корнію сонних крапель і знищує полотно.

Персонажі

Автор вводить алегоричні образи двох хижих, сильних звірів — Пантери і Ведмедя. Вони не можуть вжитися між собою і весь час борються. Ця боротьба призводить до тяжких наслідків.

Корній Каневич (Білий Ведмідь)

«Високий, трохи незграбний, мішкуватий, має довге, пишне, біле волосся, як грива…». Він займає пасивну роль, його майже не хвилює те, що відбувається довкола: ні інтриги, ні здоров'я дитини, ні почуття дружини. Полотно замінило йому цілий світ. Він помічає зміни на обличчі Лесика, і тут же мчить до полотна, щоб внести ці зміни фарбою. Корній впевнений: для того, щоб дати щось сім'ї — сім'я повинна дати щось йому. Для нього важлива душа, вічне, вище, а тіло — це щось зовсім не потрібне. Саме тому він пропонує своїй дружині продаватися за гроші. Він згодний зі своєю матір'ю, яка називає його сина «шматком м'яса». Трагедія цього персонажа полягає в тому, що він забув, що для того, щоб бути митцем і творити вічне — перш за все треба бути людиною, жити на землі.

Рита Каневич (Чорна Пантера)

«Дуже тонка, гнучка, одягнена в чорне, лице з різкими рисами, розвиненими щелепами, жагуче, майже дике і грубе, але гарне.» Як і кожна жінка, Рита прагне бачити свою сім'ю щасливою та здоровою. Хворобу сина вона переживає болісно, особливо не отримуючи підтримки чоловіка. У полотні жінка бачить ворога, прагне знищити його. У момент відчаю Рита покидає рідний дім, але невдовзі повертається. Втеча від реальності не вдається. Навіть втративши сина, жінка здається перед амбіціями «генія», щоб не залишитися на самоті. Вона сподівається поступово змінити світогляд митця.

Сніжинка

Спокусниця, прагне розбити сім'ю Каневичів, влаштувати особисте життя. Вона володіє засобами психологічного впливу, легко впливає на думки Корнія, постійно говорить йому про важливість самовіддачі заради мистецтва.

Екранізації

Найперша екранізація п'єси, російська німа кінострічка «Сходи диявола» (рос. Лестница дьявола) виробництва Т-ва «И. Ермольев» — «салонна драма з залаштункового життя цирку…», була знята не точно за текстом, а за її мотивами, на сценарій Олександра Аркатова. Сам фільм, можливо, декадентського характеру, не зберігся. Відомо, що він вийшов на екрани 18 лютого 1918 року. Режисерував Георгій Азагаров. За сюжетом, «Чорна Пантера» на ім’я Андрієнна (Віра Чарова) виступала актрисою цирку. У ролі її чоловіка фігурує «художник Брандес», аналог митця Корнія Каневича, у виконанні Петра Бакшеєва. Вочевидь, також було збережено центральну лінію з «полотном смерті», якому приносять у жертву немовля. Натомість заголовний образ «Сходів диявола» лишається непроясненим. У фільмі також зіграли Ольга Кондорова (мати «Пантери»), Віра Орлова («Сніжинка»), Микола Панов (критик Маттен – вочевидь, аналог спокусника Мулена у п’єсі), В. Мак в епізодичній ролі штангіста[2].

Відомо, що того самого року екранізувати п'єсу також мали на найпершій українській студії «Українфільма» у рамках програмної українізації модерної культури, і режисер Сигізмунд Веселовський ставив «Чорну Пантеру»[3] у перелік творів Винниченка до постановки разом з іще однією драмою письменника «Брехня», проте жодна з них так реалізована і не була.

За словами кінодослідниці й культурологині Ольги Кирилової, «Чорну Пантеру» виробництва компанії «Russo-Film GmbH» можна назвати «шедевром німецького експресіонізму». Сценарій «Чорної Пантери» писав Ганс Яновіц, щойно завершивши роботу над головним шедевром німецького експресіонізму «Кабінет доктора Каліґарі», химерно-моторошний сюжет якого він не вигадав, а прожив, за його власним зізнанням. Допомагав йому Йоганнес Ґутер. Публікація німецькомовного сценарію «Die Schwarze Pantherin» (автори: Hans Janowitz und Dr. Johannes Guter) відбулася 1921 року в журналі «Illustrierter Film-kurier» (№ 73). Це ставить під питання, з огляду на декілька екранізацій «Чорної Пантери», чи існувала авторська сценарна обробка цієї п’єси, чи могла вона бути реалізованою хоч в одній з постановок. Микола Сорока у своєму монографічному дослідженні про Винниченка, виданому в Канаді[4], пише про існування авторського сценарію «Чорна Пантера», стверджуючи, проте, що саме він був покладений в основу німецького фільму «Die Schwarze Pantherin»[5]. Прем'єра відбулася 14 жовтня 1921 року.

У 1990 році на студії «Укртелефільм» було здійснено останню на часі екранізацію п'єси — «Чорна пантера та Білий ведмідь» (режисер — Олег Бійма)[6].

Примітки
  1. Винниченко, Владимир. Черная пантера / Владимир Винниченко // Собрание сочинений. Т. 9 ; Перевод с украинского. — Москва: Московское кн-во, 1917. — 271 с.; Wynnytschenko, Wolodymyr. Der weisse Bär und die schwarze Pantherkatze. Schauspiel in 4 Akten von Wolodymyr Wynnytschenko. Einzig autorisierte Übersetzung aus dem Ukrainischen von Gustav Specht — Potsdam: Gustav Kiepenheuer Verlag, [1922]), — 69 S.; Vynnyčenko, Volodymyr. Černá Panthera a Bílý medvěd / Volodymyr Vynnyčenko ; přel. K. Král. — Praha : Všeslovanská expedice B. Havlíček, [1922]. — 73 s.; Volodymyr Vynnychenko. Black Panther and Polar Bear ; Tr. by Yuri Tkacz. – Melbourne: Bayda Books, 2020. – 117 p.; Vynnychenko, Volodymyr. Disharmony and Other Plays [Disharmony ; Bazaar ; Lies ; Black Panther and White Bear ; Young Blood ; Sin] ; Translated by George Mihaychuk. — Edmonton: CIUS Press, 2021 — 640 p.
  2. Кирилова О. О. Володимир Винниченко: "кінодекадент у вишиванці" (культурна історія екранізацій — 1917–2014 рр.) / О. О. Кирилова // Магістеріум. Культурологія. — 2017. — Вип. 68. — С. 59.
  3. Hosejko L. Hіstoіre du cіnéma Ukraіnіen, 1896 – 1995. — Lausanne: A Dіe, 2001. — Р. 17.
  4. Soroka, Mykola. Faces of Displacement: The Writings of Volodymyr Vynnychenko. — Montreal and Kingston: McGill-Queen’s University Press, 2012.
  5. Кирилова О. О. Володимир Винниченко: "кінодекадент у вишиванці" (культурна історія екранізацій — 1917–2014 рр.) / О. О. Кирилова // Магістеріум. Культурологія. — 2017. — Вип. 68. — С. 62.
  6. Фільм Чорна Пантера й Білий Ведмідь

Посилання

Філологічні дослідження і літературна критика про п'єсу

Театральні постановки та екранізації
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.