Укртелефільм

Кіностудія «Укртелефільм» заснована в 1965 році Постановою Ради Міністрів УРСР.

До 1985 року практично всі фільми продукувалися на плівці, більша частина фільмокопій та вихідних матеріалів передавалась на зберігання до Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г. С. Пшеничного. Це неоціненний доробок із національної історії, культури, духовності. Події, особистості навічно збережені на плівці для нащадків.

З 2000 року студія започаткувала перегін, отже й збереження, з кіноплівки на відеоносії свого значного доробку. Й нині майже 800 назв є у відеотеці студії, з них: 63 художні фільми, 15 фільмів-вистав, 501 документальний і 197 музичних фільмів (понад 1200 касет). Понад 100 фільмів відреставровано та перегнано на цифрові носії, робота над цим довготривалим проєктом (з технічного боку реставрації фільмів 40—20-річної давнини) активно продовжується.

З ухваленням у 2014 році закону про Суспільне мовлення, передбачається перетворення Укртелефільму на публічне акціонерне товариство з метою подальшого приєднання до Національної суспільної телерадіокомпанії України[3].

У лютому 2019 року одному з колишніх генеральних директорів «Укртелефільму» було вручено підозру про зловживання службовим становищем та використання підроблених документів, оскільки, за матеріалами слідства, ця особа у змові з іншими людьми відчужила на користь приватного підприємства майнові права на 67 об'єктів нерухомого майна (квартири, нежитлові приміщення, паркомісця), яке розташоване у Києві, що було зроблено з численними порушеннями процедури, зокрема, без погодження з Держкомтелерадіо. Через такі дії державі було завдано збитків на суму 68,72 млн грн. У листопаді 2018 року судом було визнано договір купівлі-продажу недійсним[4][5].

У серпні 2019 року Фонд держмайна продав за 5 мільйонів єдиний майновий комплекс ДСП «Укртелефільм», про що багато ЗМІ помилково повідомили як продаж єдиного майнового комплексу ДП «Укртелефільму» (відмінної від ДСП «Укртелефільм» структура)[6][7].

Тричі фільми студії були удостоєні Національної премії України ім. Т. Шевченка. Сотні нагород на престижних міжнародних і всесоюзних кінофестивалях і конкурсах засвідчують високий рівень студійних робіт.

За роки свого існування з 1965 року, Укртелефільм створив чимало як повнометражних стрічок, так і так званих «кінохронік», де у повному обсязі фіксувалися літератори, композитори, музиканти, вокалісти світового рівня, що на камеру виконували як свої власні твори, так і шедеври української та світової класики.

Станом на 2015 рік не проведено повного оцифрування усіх відеоробіт студії (хоча з 2000 року студія почала переганяти з кіноплівки на відеоносії й до 2017 майже 800 назв відеоробіт зберігаються в відеотеці студії, зокрема 63 художні, 15 фільмів-спектаклів, 501 документальний та 197 музичних фільмів))[8] тому точно не відомо, скільки саме відеоробіт створила студія за часи свого існування. За твердженнями керівників студії, Укртелефільм створив майже 3000 найменувань відеопродукції різних напрямків українською та російською мовами. Зокрема:

• понад 1200 документальних фільмів
• понад 200 художніх фільмів, фільмів-вистав
• майже 1,5 тисяч музичних фільмів / мюзиклів

Серед найвідоміших фільмів студії Укртелефільм: «Сліпий дощ…» (режисер В. Гресь; Гран-прі Міжнародного кінофестивалю у Франції, 1969 р.), «Пізнай себе» (режисер Р. Єфименко; Гран-прі Міжнародного кінофестивалю у Варні, 1971 р.), «Чорнобиль: Два кольори часу» (режисер І. Кобрин; Національна премія України ім. Т.Шевченка, 1992 р.), «Пастка» і «Злочин з багатьма невідомими» (режисер О. Бійма; Національна премія України ім. Т. Шевченка, 1996 р.), серіали «Острів любові» (режисер О. Бійма) і «Роксолана» (режисер Б. Небієрідзе) та багато інших документальних, музичних і художніх телефільмів.

Свого часу до 10-ї річниці Незалежності України на «Укртелефільмі» було створено документальний серіал (10 серій) «Десять кроків до світла», який був високо оцінений громадськістю і викликав неабиякий резонанс у суспільстві.

За роки діяльності студії її гендиректорами були[9]

• Пономаренко Сергій Олексійович
• Канюка Валерій Миколайович
• Луговський Володимир Іванович
• Хорєв Юрій Михайлович
• Кущ Віктор Андрійович
• Олександр Денисенко (1994 — 1995 )
• Олег Бійма (2001 - 2007[10])
• Віктор Петренко (?[11] - 2016, в.о.)
• Сергій Омельчук (2016 - 2017)
• Віктор Підлісний (2017 - 2018)
• Тарас Аврахов (2018 - донині)

• Офіційний сайт Укртелефільму (не працює з 2013 року)