Чорний лебідь (теорія)

Відповідно до критеріїв, запропонованих автором теорії[1]:

1. Подія є несподіваною (для експерта).
2. Подія продукує значні наслідки.
3. Після настання, в ретроспективі, подія має раціоналістичне пояснення, як нібито очікувана.

З точки зору автора, практично всі значущі наукові відкриття, історичні та політичні події, досягнення мистецтва і культури — це «чорні лебеді». Прикладами «чорних лебедів» є розвиток і впровадження інтернету, Перша світова війна, розвал Радянського Союзу і терористичні атаки 11 вересня. Талеб також підкреслює, що людство нездатне успішно прогнозувати своє майбутнє, а впевненість у своїх знаннях випереджає самі знання і породжує феномен «надлишкової впевненості»[2].

Основна ідея в книзі Талеба полягає в тому, що варто не намагатися передбачати «чорних лебедів», а будувати стійкість до негативних подій і мати можливість використовувати позитивні події. Талеб стверджує, що банки й торговельні фірми дуже вразливі перед впливом небезпечних подій типу «чорного лебедя» і зазнають непередбачуваних втрат. Зокрема, щодо бізнесу Талеб вельми критично ставиться до широко розповсюдженого використання нормальної моделі розподілу як основи для розрахунку ризику. Наприклад, у дослідженні вчених з Оксфордського університету на підставі даних 1471 ІТ-проектів продемонстровано, що хоча середній показник перевитрат був тільки 27 %, один із шести проектів мав показник перевитрати коштів у 200 % і перевитрати часу на майже 70 %[3].

У другому виданні книги «Чорний лебідь: вплив надто неймовірного» Талеб наводить «Десять принципів стійкого до “чорних лебедів” суспільства».

Талеб стверджує, що «чорні лебеді» залежать від спостерігача. Наприклад, те, що може бути сюрпризом у вигляді «чорного лебедя» для індички, не є несподіванкою для її м'ясника. Отже, ціль має полягати у тому, щоб не опинитися індичкою, шляхом виявлення вразливих ділянок у порядку перетворення «чорних лебедів на білих»[4].

Термін «чорний лебідь» відомий як латинський вираз — найстаріша відома цитата належить перу давньоримського поета-сатирика Ювенала: «Хороша людина так само рідкісна, як чорний лебідь» (лат. rara avis in terris nigroque simillima cygno)[5]. До 1697 року вважалося, що лебеді бувають тільки білими, проте голландська експедиція, яку очолював Віллем Вламінк, виявила в Західній Австралії популяцію чорних лебедів[6].

Хоча метафора відома у філософії досить давно, саме Талеб став використовувати її для позначення рідкісних і несподіваних подій зі значними наслідками[7][8]. При цьому «чорні лебеді» можуть бути не тільки негативними подіями, а й непрогнозованими «удачами»[9].

Талеб описує кілька типів помилок, що призводять до зайвої впевненості у власній здатності аналізувати майбутнє:

• наративні (запізнілий пошук причини події під час її опису)
• ігрові (використання ігрових аналогій при моделюванні)
• ретроспективні (віра в успішне пророкування майбутніх подій на підставі аналізу тих, що вже сталися)[10].