Чорний лицар

Чорний л́́ицар — в середньовіччі лицар, який не має при собі геральдичних розпізнавальних знаків, що могло бути обумовлено або відсутністю в лицаря таких, або бажанням приховати власну особистість чи особистість свого сеньйора.

Чорний лицар (Ермітаж, Росія)

Оскільки отримання і передача геральдичної символіки була можлива тільки серед нобілітета і суворо регламентувалися правилами спадкування, простий воїн не мав герба і не мав власних кольорів. Такі воїни часто ставали найманцями і, не маючи власного зброєносця або пажа, фарбували обладунки в чорний колір, щоб захистити їх від іржі. Не перебуваючи в васальних відносинах досвідчені і збройні воїни були досить могутньою і непередбачуваною силою, внаслідок чого викликали невдоволення королів. Подібна незалежність сама по собі йшла врозріз з традиціями феодального ладу і не схвалювалося. Своїм негативним забарвленням термін не в останню чергу завдячує цій точці зору.

Термін «чорний лицар» також використовувався стосовно лицаря, який навмисно приховує свої символи. Причиною приховування власної особистості могло стати участь лицаря в ризикованій політичній інтризі чи діях, що не відповідають його високому соціальному статусу.