Чорноок

Чорноок[2] (Zosterops emiliae) — вид горобцеподібних птахів родини окулярникових (Zosteropidae). Ендемік Калімантану[3][4]. Вид названий на честь Емілі Хозе, дружини англійського колекціонера і зоолога Чарлза Хозе.

Чорноок (знизу)
Чорноок
?
Чорноок

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Окулярникові (Zosteropidae)
Рід: Окулярник (Zosterops)
Вид: Чорноок
Біноміальна назва
Zosterops emiliae
(Sharpe, 1888)
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Chlorocharis emiliae
Посилання
Вікісховище: Zosterops emiliae
Віківиди: Zosterops emiliae
ITIS: 559201
NCBI: 589708

Опис

Довжина птаха становить 11-14 см, вага 13,9 г. Порівняно з іншими окулярниками, чорноок має більші розміри і довший хвіст. Дорослі птахи номінативного підвиду мають темно-оливково-зелену голову і верхню частину тіла, тім'я у них дещо темніше. Нижня частина тіла світло-оливково-зелена з жовтуватим відтінком, особливо на животі. Навколо очей чорні плями, які утворюють маскоподібний візерунок на обличчі. Очі карі, дзьоб зверху чорний, знизу оранжевий, лапи темно-жовтувато-коричневі або чорні, ступні жовті. виду не притаманний статевий диморфізм. Молоді птахи схожі на дорослих, однак мають темніший дзьоб. Представники північних підвидів більші, темніші і довгохвостіші, ніж представники південних підвидів.

Таксономія

Чорноок був описаний Річардом Боудлером Шарпом в 1888 році за зразком з гори Кінабалу. Новий вид отримав назву Chlorocharis emiliae і був поміщений в окремий онотиповий рід Чорноок (Chlorocharis). За результатами молекулярно-генетичних досліджень він був переведений до роду Окулярник (Zosterops)[5].

Підвиди

Виділяють чотири підвиди:[6]

  • Z. e. emiliae (Sharpe, 1888) — гори Кінабалу і Тамбуюкон;
  • Z. e. trinitae (Harrisson, 1957) — гора Трус-Маді;
  • Z. e. fusciceps (Mees, 1954) — південь гірського хребта Крокер, гори Мага;
  • Z. e. moultoni (Chasen & Kloss, 1927) — центральний і західний Саравак.

Поширення і екологія

Чорнооки живуть в гірських тропічних лісах Калімантану, на висоті від 1550 до 4200 м над рівнем моря[7][8].

Поведінка

Чорнооки харчуються комахами, дрібними плодами, нектаром і пилком рослин Eugenia, Schima, Elaeocarpus і Rhododendron. Живуть невеликими зграями, шукають їжу як на землі. так і в кронах дерев. Вони є важливими запилювачами для низки рослин, зокрема для Rhododendron buxifolium, Rhododendron ericoides, Rhododendron acuminatum і Nepenthes lowii.

Чорнооки гніздяться з лютого по вересень. Гніздо чашоподібне, робиться з корінців і сухої трави, розміщується на лептоспермумі на висоті від 1 до 8 м над землею. В кладці 1 яйце, пташенята покриваються пір'ям на 14-15 день.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. Чорнооки живуть в Національному парку Кінабалу і Національному парку Крокерського хребта[9].

Примітки
  1. BirdLife International (2016). Zosterops emiliae.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Phillipps, Quentin; Phillipps, Karen (2014). Phillipps' Field Guide to the Birds of Borneo: Sabah, Sarawak, Brunei, and Kalimantan (вид. 3rd). Princeton, NJ: Princeton University Press. ISBN 978-0-691-16167-9.
  4. Myers, Susan (2016). Birds of Borneo (вид. 2nd). London, UK: Christopher Helm. ISBN 978-1-4729-2444-5.
  5. Lim, B.T.M.; Sadanandan, K.R.; Dingle, C.; Leung, Y.Y.; Prawiradilaga, D.M.; Irham, M.; Ashari, H.; Lee, J.G.H. та ін. (2018). Molecular evidence suggests radical revision of species limits in the great speciator white‑eye genus Zosterops. Journal of Ornithology 160 (1): 1–16. doi:10.1007/s10336-018-1583-7.
  6. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (January 2021). Sylviid babblers, parrotbills, white-eyes. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 1 вересня 2021.
  7. Gawin, Dency F.; Rahman, Mustafa Abdul; Ramji, Mohamad Fizl Sidq; Smith, Brian Tilston; Lim, Haw Chuan; Moyle, Robert G.; Sheldon, Frederick H. (January 2014). Patterns of avian diversification in Borneo: The case of the endemic Mountain Black-eye (Chlorocharis emiliae). The Auk 131 (1): 86–99. JSTOR 90008069. doi:10.1642/AUK-13-190.1.
  8. Sheldon, Frederick H.; Moyle, Robert G.; Kennard, Jody (2001). Ornithology of Sabah: History, Gazetteer, Annotated Checklist, and Bibliography. Ornithological Monographs 52: iii–vi, 1–285. ISBN 978-1-891276-24-8.
  9. Sabah Parks (2021). Crocker Range Park. The Official Sabah Parks Website. Процитовано 2 лютого 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.