Чубайс Ігор Борисович

Чубайс Ігор Борисович (народ. 26 квітня 1947, Берлін) - російський учений, доктор філософських наук, директор Центру з вивчення Росії, рідний брат російського політика Анатолія Чубайса.

Чубайс Ігор Борисович
Народився 26 квітня 1947(1947-04-26) (74 роки)
Східний Берлін, Радянська зона окупації Німеччини
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність політик, філософ
Галузь філософія і соціологія
Alma mater Філософський факультет СПбДУd
Науковий ступінь доктор філософських наук
Вчене звання Prof.d
Знання мов російська
Заклад Російський університет театрального мистецтва
Партія КПРС
Брати, сестри Чубайс Анатолій Борисович

З біографії

В 1972 р. закінчив філософський факультет Ленінградського державного університету.

Вступив у КПРС під час вступу до аспірантури Інституту соціології Академії Наук СРСР в Москві, після попередження про неможливість навчання безпартійних [1].

В 1978 р. закінчив аспірантуру Інституту соціології, захистив кандидатську дисертацію "Вплив телебачення на формування громадської думки" (на матеріалах ПНР і СРСР).

З 1980 по 1997 - доцент кафедри філософії ГІТІСу.

В 1987 - 1990 рр. був одним з найпомітніших діячів московських неформальних об'єднань «Перебудова» і «Перебудова-88». В 1988 - 1990 рр. був членом Московського Народного фронту. В 1989 р. був виключений з КПРС за «діяльність, спрямовану на розкол партії».

В 1990 р. Ігор Борисович став «батьком-засновником» Демократичної платформи в КПРС, а потім (після недовгого перебування в Республіканської партії) входив в бюро Політради Народної партії Росії.

У березні 1990 року балотувався в депутати Моссовета, але програв[2].

Навесні-влітку 1991 року приєднав Московську організацію НПР до коаліції п'яти партій «Демократична Москва» і брав участь у створенні Коаліції демократичних сил Москви, спрямованої проти керівництва « Демократичної Росії».

Головний редактор журналу (альманаху) «Нові віхи».

В 2000 р. захистив докторську дисертацію з проблеми нової російської ідеї та ідентичності.

У 2006-2007 роках - ведучий програм радіо « Говорит Москва» .

Активний член створеного в грудні 2006 року Фонду «Повернення»[1].

У березні 2010 року підписав звернення опозиції «Путін має піти».

З 2010 року ведучий кількох радіопередач на радіостанції Російська служба новин[3].

Веде програму «Час Ч» на Радіо Комсомольська правда.

В даний час:

  • Директор Міжвузівського центру по вивченню Росії в складі факультету гуманітарних і соціальних наук РУДН.
  • Декан факультету росієзнавства Інституту соціальних наук.
  • Член редколегії журналу « Посів».

У вересні 2014 року підписав заяву з вимогою «припинити агресивну авантюру: вивести з території України російські війська і припинити пропагандистську, матеріальну і військову підтримку сепаратистам на Сході України» [4].\

Творчий доробок

  • «От Русской идеи — к идее новой России» (1996)
  • «Россия в поисках себя» (1998)
  • Учебник «Отечествоведение», 2003, вместе с группой сотрудников
  • «Разгаданная Россия. Что же будет с Родиной и с нами», Москва: АиФ Принт, Столица-Принт, 2005 ISBN 5-94736-074-8, 5-98132-071-0. Награждена премией «Словесность» Союза литераторов РФ.
  • «Как нам понимать свою страну. Русская идея и Российская идентичность. Прошлое, настоящее, будущее» Arsis Books, 2014 ISBN 978-5-904155-46-9

Джерела

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.