Чуйков Євген Васильович
Євге́н Васи́льович Чуйко́в (18 травня 1924, Нижній Реут, нині Фатезький район Курської області − 15 лютого 2000) — український художник, 1960 — член НСХУ, 1977 — заслужений художник УРСР, народний художник України, нагороджений почесною грамотою Президії УРСР, творив в царині старині станкового живопису[1].
| Чуйков Євген Васильович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
18 травня 1924 Нижній Реутd, Курський повітd, Курська губернія, РСФРР, СРСР | |||
| Смерть | 15 лютого 2000 (75 років) | |||
| Країна |
 СРСР →  Україна | |||
| Жанр | художник | |||
| Навчання | Омське художнє училище | |||
| Діяльність | художник | |||
| Нагороди |
              | |||
|
| ||||
Вважається одним з провідних пейзажистів України останньої третини XX століття.
Життєпис
В 1940—1942 роках вчився в Омському художньому училищі на живописному факультеті.
По тому призваний в лави діючої армії. За звитягу на фронтах нагороджений орденами Слави 2 і 3 ступенів.
По демобілізації навчався в студії Івана Ф. Федяніна, по навчанню працював із Г. С. Колосовським.
З 1956 року як художник брав участь у загальносоюзних, республіканських та зарубіжних виставках.
В 1952—1962 роках — у складі Запорізького обласного Товариства художників, до складу Спілки художників СРСР прийнятий в 1960-му.
2 роки у Владимирі співпрацював з Кімом Бритовим та Володимиром Юркіним, їх творчість справила на Чуйкова певний вплив.
Персональні виставки проводилися в 1969 та 1985 роках.
Його твори зберігаються в музеях України.
Серед відомих:
- 1965 — «Весняні лани»,
- 1969 — «Шушенські далі»,
- 1977 — «Над безіменними висотами»,
- 1982 — «Горки Ленінські»,
- «В рідному краї»,
- «Карельська осінь»,
- «Осіння тиша»,
- «Пробудження»,
- «Став у Михайлівському».
Його син, Чуйков Валерій Євгенович, також художник.
Примітки
- Історія українського мистецтваМ. Р. Бажан