Чхонджінський металургійний завод

41°45′50″ пн. ш. 129°45′09″ сх. д.

Чхонджінський металургійниі завод (комбінат) імені Кім Чхека (кор. 김책제철연합기업소, також 김책제철련합기업소) — найбільше металургійне підприємство Північної Кореї.[1] Розташований у місті Чхонджін на березі Японського моря. Заснований японцями у 1930 році, під час японського колоніального правління в Кореї. Після утворення КНДР названий іменем північнокорейського діяча Кім Чхека.

Історія

Завод було засновано 1930 року японською компанією.

До утворення КНДР на 2 доменних печах заводу виплавлялося 400 т чавуну щодоби.[2] Після війни й утворення КНДР завод не працював близько 10 років і відновив роботу у 1955 році.[3]

У 1970-х — 1980-х роках за участі СРСР на заводі було проведено технічну реконструкцію і модернизацію. На початку 1970-х років тут було побудовано найбільшу в країні доменну піч корисним об'ємом 1500 м³, нові коксові батареї і агломераційні печі. Було побудовано також 98-кілометровий гідропровід (пульпопровід), по якому концентрат залізної руди доставляється з Мусанського родовища. За сприяння СРСР було створено комплекс нових цехів — киснево-конвертерного з установкою безперервного розливання сталі, прокатний.[2] У другій половині 1980-х років за сприяння СРСР відбувалася друга черга з розширення виробництва для збільшення виплавки сталі з 1 млн т до 2,4 млн т і її переробки у гарячекатанний лист.[2][4]

Після розпаду СРСР і втрати КНДР його допомоги завод мав проблеми у роботі.

Сучасний стан

ЧМЗ є підприємством з повним виробничим циклом. Він має аглофабрику, 3 доменних печі, сталеварне і прокатне виробництва. Однак, точних даних про роботу заводу немає.

Завод переплавляє залізну руду Мусанського родовища, запаси якого станом на кінець 1970-х років оцінювалися у 1,3 млрд т руди з вмістом заліза 40 %.[5] Концентрат доставляється на заводську аглофабрику по 98-км трубопроводу. За південно-корейськими даними, відомі випадки, коли трубопровід перемерзав і не міг бути використаним. У таких випадках концентрат доставляється електрифікованим залізничним транспортом, однак через брак електрики доставка може виявитися обмеженою. Домені печі працюють на антрациті, а не на коксі.[6]

На заводі працюють близько 25 тис. осіб.[6]

Посилання
  1. M.E. Sharpe. North Korea Handbook. — Yonhap News Agency, Seoul, 2002. P. 146. ISBN 978-0765610041 ISBN 0765610043 (англ.)
  2. А. Бруков, Г. Доможиров, А. Мартемьянов. Двенадцатая пятилетка строителей. — М.: Стройиздат, 1987. С. 371. (рос.)
  3. Ю. Ванин. СССР и Корея. — М.: Глав. ред. восточной лит-ры, 1988. С. 413. (рос.)
  4. Народное хозяйство. // Иргебаев А. Т., Тимонин А. А. Корейская Народно-Демократическая Республика. Справочник. — Москва: Политиздат, 1988. — с.109. (рос.)
  5. Мусан. Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
  6. Im Jeong Jin (31 січня 2011). "Model" Kim Chaek Complex in Dire Straits. Сайт Daily NK. Процитовано грудень 2015. (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.