Шаньдунсько-ляодунський говір
Шаньдунсько-ляодунський говір або говір Цзяо-Ляо (спрощ.: 胶辽官话; кит. трад.: 膠遼官話; піньїнь: jiāoliáo guānhuà, цзяоляо ґуаньхуа) — діалект, яким розмовляють мешканці китайських півостровів Шаньдун та Ляодун.
| Шаньдунсько-ляодунський говір | ||
|---|---|---|
 Карта | ||
3. Шаньдунсько-ляодунський говір | ||
| Країни | Китайська Народна Республіка | |
| Носії | 28 800 000 (1988)[1] | |
| Класифікація | Сино-тибетські
| |
| Писемність | китайська писемність | |
| Коди | ||
| ISO 639-1 | Відсутній | |
| ISO 639-2 | — | |
| ISO 639-3 | —
| |
Належить до північно-східної групи говорів північного наріччя китайської мови. Близький до розмовної китайської мови путунхуа.
Поширений у містах Ціндао й Яньтай та південному-сході провінції Шаньдун, а також містах Далянь та Даньдун провінції Ляонін, КНР. У зв'язку з переселенням в 19 столітті частини ханців до північно-східного Китаю та Маньчжурії, розповсюджений у східних районах провінції Цзілінь.
Назва походить від стародавніх імен півостровів Шаньдун та Ляодун.
Кількість мовців на 1988 рік становила близько 28 мільйонів осіб[1].
Примітки
- 中国语言地图集 / 中国社会科学院和澳大利亚人文科学院合编. — 香港: 朗文出版, 1988.; Language atlas of China / general editors, S.A. Wurm... [et al.]; cartography, Theo Baumann ; produced by the Australian Academy of the Humanities and the Chinese Academy of Social Science in collaboration with, and assisted by, the Department of Linguistics, the Research School of Pacific Studies, the Australian National University. — Hong Kong: Longman, 1988.
Джерела та література
- (англ.) DeFrancis, John (1984). The Chinese Language: Fact and Fantasy. University of Hawaii Press. ISBN 0-8248-1068-6.
- (англ.) Language atlas of China. — Hong Kong: Longman, 1988.
- (кит.) 中国语言地图集 / 中国社会科学院和澳大利亚人文科学院合编. — 香港: 朗文出版, 1988.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.