Мандаринська мова

Мандаринська мова (кит. трад. 官話, спр. 官话, піньїнь Guānhuà мова чиновників), або Північне наріччя (спрощ.: 北方话; кит. трад.: 北方話; піньїнь: Běifānghuà, бейванхуа) — група діалектів китайської мови, якими розмовляють на півночі та південному заході Китаю, а також в китайській діаспорі. Інколи визначається як окрема мова китайської мовної групи сино-тибетської мовної сім'ї[2]. У вузькому розумінні — стандартна розмовна китайська мова путунхуа, яка базується на Пекінському говорі і використовується як офіційна мова в Китайській народній республіці, Республіці Китай, Сингапурі та ООН. Має найбільшу кількість мовців у світі. Своєю назвою завдячує «мандаринам», китайським чиновникам, які вживали її як універсальну мову спілкування.

Мандаринська мова
Країни КНР
Регіон північ та південний захід Китаю, Малайзія, США, Канада, Австралія, Франція, Велика Британія.
Носії 1 373 859 774 (2009)[1]
Місце 1
Класифікація Сино-тибетські
Коди
ISO 639-1 zh
ISO 639-2 chi (B)  zho (T)
ISO 639-3 cmn

 

Поширення

Мандаринська мова поширена в північній частині континентального Китаю, на північ від річки Янцзи. Південний кордон поширення мови простягається від провінції Цзянсі на заході до провінцій Цзянсу та Хубей на сході. Носії мови також проживають у південно-західних районах Китаю, а саме провінції Сичуань, Юньнань, північнозахідних частинах Гуансі-Чжуанський автономного району та провінції Хунань[2]. Крім цього мандаринська мова поширена в місцях компактного проживання китайської діаспори: в Брунеї, Великій Британії, В'єтнамі, індонезійських островах Яві та Балі, Замбії, Камбоджі, Канаді, Лаосі, Лівії, Маврикії, півострівній Малайзії, Мозамбіку, Монголії, азійській частини Росії, Сингапурі, США, Тайвані та Таїланді[2].

За даними офіційного перепису населення КНР, що був проведений 2000 року, мандаринською мовою володіли близько 840 мільйонів мешканців країни. Загалом 70 % китаємовних громадян країни, включаючи 9,816 мільйонів хуейцзу та 10,682 мільйонів маньчжурів, вважали її рідною мовою[2]. За даними перепису 2005 року мандаринською володіло близько 845 мільйонів осіб[2]. На 2009 рік нею володіли 1,373 мільярда осіб.[1]

Діалекти

Мандаринська мова (жовті відтінки).

Мандаринська мова поділяється на вісім великих говорів (діалектів).

  • Північно-східна група
  • Північно-західна група
  • Східний говір
  • Південний говір

Фонетика

Фонеми мови в транскрипції МФА. Порівняльна таблиця знаків чжуіню і піньіню[3].

  • запис із дефісом вказує на склад після приголосного.
  • [-iau] може записуватися як [-iao];
  • [-iɔu] може записуватися як [-iu];
  • [-ua] може записуватися як [-uɑ];
  • [ɥan] може записуватися як [ɥɛn];
  • [-yɛn] може записуватися як [-yan];
  • [ʈ͡ʂʰ] може записуватися як [ʈ͡ʂʰʐ];
  • [t͡sʰ] може записуватися як [t͡sʰz] або [t͡sʰɯ];
  • [t͡ɕ] може записуватися як [d͡z];
  • [ɹ] може записуватися як [ʐ];
  • [ʂ] може записуватися як [ʂʐ];
  • [s] може записуватися як [sz];
  • [ʈ͡ʂ] може записуватися як [ʈ͡ʂʐ] або [d͡ʒ]
  • [d͡z] може записуватися як [d͡zz];
Чжуїнь
ЧжуїньПіньїньМФА bochicidefogehejikelemonepoqirishisitexizhizi
aaaʈ͡ʂʰat͡sʰaafaahaalamanaaʂasaaʈ͡ʂad͡z̥ɑ
aiaiaiʈ͡ʂʰait͡sʰaiaiaihaiailaimainaiaiʂaisaiaiʈ͡ʂaid͡z̥ai
anɑnɑnʈ͡ʂʰɑnt͡sʰɑnɑnfɑnɑnhɑnɑnlɑnmɑnnɑnɑnɹɑnʂɑnsɑnɑnʈ͡ʂɑnd͡z̥ɑn
angɑŋɑŋʈ͡ʂʰɑŋt͡sʰɑŋɑŋfɑŋɑŋhɑŋɑŋlɑŋmɑŋnɑŋɑŋɹɑŋʂɑŋsɑŋɑŋʈ͡ʂɑŋd͡z̥ɑŋ
aoau / ɑʊɑʊʈ͡ʂʰɑʊt͡sʰɑʊɑʊɑʊhɑʊɑʊlɑʊmɑʊnɑʊɑʊɹɑʊʂɑʊsɑʊɑʊʈ͡ʂɑʊd͡z̥ɑʊ
eɜ / əʈ͡ʂʰəəəhəələmənəɹəʂəsəəʈ͡ʂəd͡z̥ə
êɛnɛ
eieib̥eid̥eifeig̥eiheikʰeileimeineipʰeiʂeiseiʈ͡ʂeid͡z̥ei
enənənʈ͡ʂʰənənfənənhənənmənnənənɹənʂənsənʈ͡ʂənd͡z̥ən
engəŋəŋʈ͡ʂʰəŋt͡sʰəŋəŋfəŋəŋhəŋəŋləŋməŋnəŋəŋɹəŋʂəŋsəŋəŋʈ͡ʂəŋd͡z̥əŋ
-erɚ
oɔt͡sʰɔfɔlɔmɔɔ
-ouɔuʈ͡ʂʰɔut͡sʰɔuɔufɔuɔuhɔuɔulɔumɔunɔuɔuɹɔuʂɔusɔuɔuʈ͡ʂɔud͡z̥ɔu
yiiiit͡ɕiliminiit͡ɕʰiiɕi
ㄧㄚya / -iaja / -iat͡ɕialianiat͡ɕʰiaɕia
ㄧㄢyan / -ianjɛn / -iɛniɛniɛnt͡ɕiɛnliɛnmiɛnniɛniɛnt͡ɕʰiɛniɛnɕiɛn
ㄧㄤyang / -iangjaŋ / -iaŋiaŋt͡ɕiaŋliaŋniaŋt͡ɕʰiaŋɕiaŋ
ㄧㄠyao / -iaojao / -iauiauiaufiaut͡ɕiauliaumiauniauiaut͡ɕʰiauiauɕiau
ㄧㄝye / -iejɛ / -iɛiɛiɛt͡ɕiɛliɛmiɛniɛiɛt͡ɕʰiɛiɛɕiɛ
ㄧㄣyinin / ɪnt͡ɕɪnlɪnmɪnnɪnɪnt͡ɕʰɪnɕɪn
ㄧㄥyingiŋ / ɪŋɪŋɪŋt͡ɕɪŋlɪŋmɪŋnɪŋɪŋt͡ɕʰɪŋɪŋɕɪŋ
ㄧㄡyou / -iujɔu / -iɔuiut͡ɕiɔuliɔumiɔuniɔut͡ɕʰiɔuɕiɔu
ㄨㄚwa / -uawɑ / -uaʈ͡ʂʰuauahuauaʂuaʈ͡ʂua
ㄨㄥweng / -ongwʌŋ / -ʊŋʈ͡ʂʰʊŋt͡sʰʊŋʊŋʊŋhʊŋʊŋlʊŋnʊŋʂʊŋsʊŋʊŋʈ͡ʂʊŋd͡z̥ʊŋ
wu / -uwu / -uuʈ͡ʂʰut͡sʰuufuuhuulumunuuɹuʂusuuʈ͡ʂud͡z̥u
ㄨㄞwai / -uaiwai / -uaiʈ͡ʂʰuaiuaihuaiuaiʂuaiʈ͡ʂuai
ㄨㄢwan / -uanwan / -uanʈ͡ʂʰuant͡sʰuanuanuanhuanuanluannuanɹuanʂuansuanuanʈ͡ʂuand͡z̥uan
ㄨㄤwang / -uangwaŋ / -uaŋʈ͡ʂʰuaŋuaŋhuaŋuaŋʂuaŋʈ͡ʂuaŋ
ㄨㄟwei / -ueiwei / -ueiʈ͡ʂʰueit͡sʰueiueiueihueiueiɹueiʂueisueiueiʈ͡ʂueid͡z̥uei
ㄨㄣwen / -unwən / -ʊnʈ͡ʂʰʊnt͡sʰʊnʊnʊnxʊnʊnlʊnnʊnɹʊnʂʊnsʊnʊnʈ͡ʂʊnd͡z̥ʊn
ㄨㄛwo / -uowɔ / -uɔʈ͡ʂʰuɔt͡sʰuɔuɔuɔxuɔuɔluɔnuɔɹuɔʂuɔsuɔuɔʈ͡ʂuɔd͡z̥uɔ
ㄩㄥyong / -iongjʊŋ / -iʊŋt͡ɕiyŋt͡ɕʰiyŋɕiyŋ
yuyt͡ɕylynyt͡ɕʰyɕy
ㄩㄢyuan / -uanɥan / -yɛnt͡ɕyɛnlyɛnt͡ɕʰyɛnɕyɛn
ㄩㄝyue / -ueɥɛ -yɛt͡ɕyɛlyɛnyɛt͡ɕʰyɛɕyɛ
ㄩㄣyun / -unɥn / -ynt͡ɕynlynt͡ɕʰynɕyn

Див. також

Примітки

Джерела та література

  • (англ.) DeFrancis, John (1984). The Chinese Language: Fact and Fantasy. University of Hawaii Press. ISBN 0-8248-1068-6.
  • (англ.) Language atlas of China. — Hong Kong: Longman, 1988.
  • (кит.) 中国语言地图集 / 中国社会科学院和澳大利亚人文科学院合编. — 香港: 朗文出版, 1988.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.