Бахрейн

Бахре́йн, офіційно Королі́вство Бахре́йн (араб. مملكة البحرين‎ — Мамля́кат аль-Бахре́йн) — держава, що об'єднує групу островів в Перській затоці між Саудівською Аравією й Іраном.

Королівство Бахрейн
مملكة البحرين
Mamlakat al-Bahrayn

Прапор Герб
Гімн: بحريننا
«Наш Бахрейн»
Наш Бахрейн

Розташування Бахрейну
Столиця Манама
26°13′ пн. ш. 50°35′ сх. д.
Найбільше місто столиця
Офіційні мови Арабська
Форма правління Конституційна монархія
 - КорольХамад ібн Іса аль-Халіфа
 - Прем'єр-міністрСалман ібн Хамад ібн Іса Аль Халіфа
 - Крон-принцСалман ібн Хамад ібн Іса Аль Халіфа
Незалежність 15 серпня 1971 — від Великої Британії 
Площа
 - Загалом 785,08[1] км² (177-е у світі)
 - Внутр. води 0 %
Населення
 - оцінка 2014  1 343 0001 (155-е)
 - перепис   2005
 - Густота 1 626,6/км² (7-е)
ВВП (ПКС) 2014 р., оцінка
 - Повний 34,908 мільярдів (96-те)
 - На душу населення $29,146 (12-те)
ІЛР (2014) ▲ 0.824 (високий) (45-те)
Валюта Динар (BHD)
Часовий пояс  (UTC+3)
Коди ISO 3166 048 / BHR / BH
Домен .bh
Телефонний код +973
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Бахрейн

Географія

Територія країни — 688 км². Столиця — Манама — знаходиться на найбільшому острові (що також називається Бахрейн). Держава розташована на 35 островах, які складаються переважно з вкритого піском вапняку і мають бідні й неродючі ґрунти, плоскі та зі спекотним кліматом. Шосе з'єднує Бахрейн з Саудівською Аравією. На островах Бахрейн, Хавар, Мухаррак, Сітра, Умм-Наасан є прісні підземні води, що виходять на поверхню, але їхні витоки знаходяться на Аравійському півострові й надходять на острови під землею по похилих геологічних пластах.

Історія

Слово «Бахрейн» є вирваним із контексту, його можна перекласти як «двох морів». Повна назва «мамлякату-ль-бахрейн» (مملكة البحرين) означає «королівство двох морів». Стародавні шумери колись вважали його райським островом, на який потрапляли тільки мудрі й сміливі для насолоди вічним життям.

З 1783 року країною править династія Аль-Халіфа, що належить до клану Бані-Утбах, що вигнав зі своєї території персів. З 1861 року, коли був підписаний договір з Британією, до проголошення незалежності в 1971 році Бахрейн фактично був британським протекторатом[2][3].

У 1971 році Бахрейн став незалежною державою. Національні збори було обрано і розпущено, в 1975 році абсолютну владу отримав емір.

Верховним правителем країни є король, а члени правлячої сім'ї, що належить до суннітів-мусульман, займають всі важливі політичні та військові посади. У країні зберігається давня напруженість у відносинах між мусульманами-суннітами й мусульманами-шиїтами, які складають більшість. Час від часу спалахують суспільні безлади.

У 2001 році переважна більшість жителів Бахрейна підтримали пропозиції еміра — нині короля — перетворити країну на конституційну монархію з виборним парламентом і незалежною судовою владою. У результаті в 2002 році у країні дійсно пройшли перші за майже три десятиліття вибори. За їхнім підсумком була сформована Рада депутатів (парламент), причому більше чверті з 40 місць в ньому отримали шиїти.

Крім того, в Бахрейні все більше поважається свобода слова, а незалежні спостерігачі відзначають загальне поліпшення ситуації у сфері прав людини. Проте, опозиційні групи та активісти продовжують вимагати політичних реформ, зокрема надання істотніших повноважень виборним зборам.

Бахрейн був однією з перших держав в затоці, що відкрив поклади нафти та побудував у себе завод для її перероблювання, і таким чином раніше своїх сусідів країна скористалася перевагами знайденого нафтового багатства. Проте Бахрейн так і не зміг досягти обсягу виробництва, порівнянного із видобутком у Кувейті або Саудівській Аравії, і вимушений був диверсифікувати свою економіку.

Бахрейн — це архіпелаг, що складається з приблизно 30 островів. Завдяки порівняно помірному клімату, острівна держава перетворилася на важливий центр регіонального туризму.

Бахрейн є військовим союзником США: саме тут базується П'ятий Флот США.

З початку 2011 року в країні відбуваються масові демонстрації. Для взяття під свій контроль ситуації уряд Бахрейну попросив про військову допомогу Саудівську Аравію та ОАЕ.

  • Імперія Сасанідів на піку свого розвитку в часи шаха Хосрова II (590-628)
  • Бахрейнська гавань, приблизно 1870 рік
  • Світлина першої нафтосвердловини. Першу нафту отримали в 1931 році
  • Манама, 1965
  • Протести біля Pearl Roundabout, 15 лютого 2011

Адміністративний поділ

Бахрейн поділяється на 4 мухафази (араб. محافظة‎; мн.ч. محافظات «мухафазат»). Центральна мухафаза була спрощена у 2014.

МапаМухафазаНаселення (2014)Площа (км2)
Жовтий Столична мухафаза 497,000 38
Золотий Центральна мухафаза 202,000 56
Блакитний Північна мухафаза 305,000 141
Рожевий Південна мухафаза 155,000 438

Політичний устрій

Бахрейн є конституційною монархією. Політична система: абсолютизм, потім конституційна монархія (від 2001). На чолі держави стоїть король (до 2002 року — Емір). Уряд на чолі з прем'єр-міністром. Кабінет складається з 23 міністрів. Парламент двопалатний: Нижня палата – палата депутатів обирається всенародним голосуванням, у верхня— консультативна рада (Меджліс Аль Шура) призначаються королем. В обох палатах засідає на 40 місць. Політичні партії заборонені.

Голова держави та уряду: шейх Іса бен Сулман аль Каліфа з 1961.

Зовнішні відносини

Бахрейн веде активну зовнішньополітичну діяльність. Країна є членом ООН, ЛАД, ОІС, РСДПЗ. Багаті поклади нафти в країні зумовлюють великий інтерес до неї з боку розвинених країн усього світу, зацікавлених в придбанні енергоресурсів. Дипломатичні відносини між Бахрейном та Україною встановлені 20 липня 1992 р.[4] Але фактично дипломатичні відносини між двома країнами беруть свій початок з 1 жовтня 2002 року (вручення Послом України в ОАЕ вірчих грамот Посла України в Королівстві Бахрейн за сумісництвом).28 лютого 2012 р. Посол України в ОАЕ Юрій Полурез вручив вірчі грамоти Королю Бахрейну Хамаду бін Ісі Аль Халіфі[5].

Економіка

Експорт: нафта (родовище Абу-Сафа), природний газ, алюміній, риба.

У 2018 р. біля західних берегів країни виявлене найбільше зі знайдених на території королівства з моменту початку нафтовидобутку в 1932 році родовище нафти й природного газу. Запаси нафти на новому родовищі складають близько 80 мільярдів барелів, природного газу - від 10 трильйонів до 20 трильйонів кубічних футів. Площа нового родовища складає дві тисячі квадратних кілометрів.[6]

Населення

Населення 1 343 000 мешканців (2014). 2/3 населення — корінні жителі. Мови: арабська (державна), фарсі, англійська, урду.

Галерея
  • Форт Бахрейн, Манама
  • Вид на Манаму
  • Форт Арад побудований до захоплення терену португальцями
  • Манама
  • Мухаррак (попереду) та Манама (позаду)
Манама

Див. також

Примітки
  1. some spreadsheet. data.gov.bh. Архів оригіналу за 11 червня 2021. Процитовано 4 серпня 2021.
  2. Hume, Cameron R. (1994). The United Nations, Iran, and Iraq: How Peacemaking Changed. Indiana University Press. с. 24. ISBN 9780253328748.
  3. Blaustein, Albert P.; Sigler, Jay A. (1977). Independence Documents of the World, Volume 1. Brill Publishers. с. 45–58. ISBN 9780379007947.
  4. Л.Д.Чекаленко. Зовнішня політика України: Підручник. Київ. «Либідь». 2006. 712с. с.44.
  5. Політичні відносини між Україною та Бахрейном. Архів оригіналу за 19 червня 2019. Процитовано 19 червня 2019.
  6. У Бахрейні знайшли рекордне родовище нафти

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.