Шарлотта Бельгійська

Шарлотта Бельгійська (повне ім'я фр. Marie Charlotte Amélie Augustine Victoire Clémentine Léopoldine; 7 червня 1840 — 19 січня 1927) — принцеса Бельгії з Саксен-Кобург-Готської династії, після заміжжя імператриця-консорт Мексики.

Шарлотта Бельгійська
Народилася 7 червня 1840(1840-06-07)[1][2][…]
Лакен, Брюссель, Бельгія[3]
Померла 19 січня 1927(1927-01-19)[1][2][4] (86 років)
Брюссель, Бельгія
·пневмонія
Поховання Royal Cryptd
Країна  Бельгія
Титул королева-консорт, Princess of Belgiumd, Archduchessd і Empressd
Конфесія Католицька церква
Рід House of Saxe-Coburg and Gotha (Belgium)d, House of Belgiumd і Габсбурги
Батько Леопольд I
Мати Луїза Марія Орлеанська
Брати, сестри Louis Philippe, Crown Prince of Belgiumd, Леопольд II, Філіп Бельгійський, Georg von Eppinghovend, Arthur von Eppinghovend і stillborn son von Sachsen-Coburg und Gothad
У шлюбі з Максиміліан I
Автограф

Біографія

Єдина дочка короля Леопольда I і його другої дружини Луїзи Орлеанської, сестра Леопольда II і Філіппа Фландрського. Була названа на честь першої дружини Леопольда, принцеси Шарлотти Вельської, яка померла при пологах. Принцеса була двоюрідною сестрою королеві Великої Британії Вікторії та її чоловіку герцогу Альберту, а також Фердинанду II Португальському.

27 липня 1857 року Шарлотта вийшла заміж за австрійського ерцгерцога Максиміліана (1832—1867), молодшого брата імператора Франца Йосифа. Той призначив Максиміліана віце-королем Ломбардо-Венеційського королівства і подружжя кілька років провело в Італії.

У 1863 році за підтримки французького імператора Наполеона III Максиміліан отримав титул і корону Імператора Мексики. Після прибуття в Мексику в 1864 році подружжя коронувалися і залишилися жити в Мехіко, вибравши як резиденцію Чапультепецький палац. Як імператриця, Шарлотта змінила ім'я і стала іменуватися Карлотта, на іспанський манер. На кінець декількох місяців після коронації Наполеон III вирішив зупинити свій мексиканський проект і Максиміліан позбувся його підтримки. Новий імператор зіткнувся з протидією з боку республіканців і Сполучених Штатів. Бачачи нестійкість положення, Шарлотта повернулася до Європи, де спробувала знайти підтримку для чоловіка. Однак її зусилля були марні, у неї з'явилися симптоми шизофренії і сильний стрес. У Шарлотти виникла манія переслідування, їй здавалося що її хочуть отруїти. У Мексику вона не повернулася. Сумні вісті з Мексики і невдача місії підірвали здоров'я Шарлотти, вона страждала на шизофренію і наступні роки жила під наглядом лікарів в своєму замку під Брюсселем. Вона померла не дізнавшись що в 1867 році її чоловік був розстріляний.

Шарлотта і Максиміліан не мали дітей. У 1865 році імперське подружжя усиновило Агустіна і Сальвадора Ітурбіде, онуків колишнього імператора Мексики Аґустіна Ітурбіде. При цьому Максиміліан не збирався передавати трон усиновленим принцам — в кінці 1866 року він вів переговори з братом Карлом Людвігом, чи не погодиться він відправити до Мексики когось зі своїх синів. Після падіння монархії усиновлення втратило силу.

Примітки
  1. Encyclopædia Britannica
  2. Lundy D. R. The Peerage
  3. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #12089081X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. Енциклопедія Брокгауз

Посилання

Максиміліан і Шарлотта (італ.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.