Шарль-Едуар Гійом

Шарль-Едуар Гійом
Charles Édouard Guillaume
Charles Édouard Guillaume
Charles Édouard Guillaume
Народився 15 лютого 1861(1861-02-15)
Флер, Швейцарія
Помер 13 червня 1938(1938-06-13) (77 років)
Севр, Франція
Поховання Cimetière de Fleurierd
Країна  Швейцарія
Діяльність фізик
Alma mater Федеральна вища технічна школа Цюриха
Галузь фізика
Заклад Міжнародне бюро мір і ваг
Членство Академія наук СРСР, Шведська королівська академія наук, Zofingiad і Російська академія наук
У шлюбі з A.M. Tauffliebd
Нагороди Нобелівська премія з фізики (1920)
 Шарль-Едуар Гійом у Вікісховищі

Шарль Едуар Гійом (фр. Charles Édouard Guillaume; 15 лютого 1861(18610215), Флер, Швейцарія — 13 червня 1938, Севр, Франція) — швейцарсько-французький фізик. Лауреат Нобелівської премії 1920 року за відкриття сплавів з аномальною поведінкою коефіцієнта теплового розширення: Інвару і елінвару.

Життєпис

Шарль Гійом народився 15 лютого 1861 року в місті Флер, у сім'ї годинникаря. У 17 років Гійом вступив до «Федерального технологічного інституту» в Цюриху, де вивчав природничі науки, а також німецьку та французьку літературу[1]. 1882 року він захистив дисертацію про електролітичні конденсатори і здобув докторський ступінь.

Після служби в армії офіцером артилерії, Гійом працював асистентом у «Міжнародному бюро мір і ваг» у Севрі. 1902 року він став заступником директора, а потім і директором цього бюро і залишався тривалий час на цій посаді.

Перша практична діяльність Гійома в бюро була пов'язана з визначенням точності ртутного термометра. Гійом розробив систему корекцій для точного вимірювання температури в залежності від коливань обсягу балончика з ртуттю під час нагрівання.

Результати своїх обчислень Гійом виклав у «Трактаті по термометрії» 1889 року.

Роботи Гійома стосуються, головним чином, метрології. Він надав нового значення обсягом 1 л, вивчав сплави нікелю і постійні, створив інвар, елінвар та інші сплави, що використовуються для виготовлення високоточних інструментів і в системі вимірювальних стандартів (1899) .

Гійому був необхідний сплав, який можна було б використовувати в місцевих метрологічних лабораторіях як доступну і надійну заміну дуже дорогого платина-іридієвого, з якого спочатку був виготовлений еталон метра. Кожна з країн, яка брала участь у Конференції з мір та ваг 1889 року, мала зразок еталону. Мірні стрижні використовувалися за польових умов і різних температур, а калібровані в місцевих метрологічних лабораторіях за стандартами метра, які зберігалися там при умовах фіксованої температури. Низька якість місцевих еталонів, розбіжність у показниках температур еталону в приміщенні і на відкритому повітрі давали систематичні помилки у вимірах.

Досліджуючи сплави, Гійом зауважив, що постійні з високим вмістом нікелю мають аномально низький коефіцієнт теплового розширення. Це спостереження привело до створення сталі, яка містить 36 % нікелю, 0,4 — марганцю, 0,1 — вуглецю і 63 % заліза з коефіцієнтом розширення, нижче 0,1 від коефіцієнта розширення заліза. Цей сплав було названо інвар.

Гійом помер 13 червня 1938 у місті Севр[2].

Примітки
  1. http://center-ua.kiev.ua/universiteti-svitu/623-shvejtsarska-vishcha-tekhnichna-shkola-tsyurikha Федеральний технологічний інститут. Архів оригіналу за 17 липня 2015. Процитовано 17 липня 2015.
  2. Шарль Едуар Ґійом. 1938 рік в історії. Архів оригіналу за 21 липня 2015. Процитовано 17 липня 2015.

Посилання
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.