Шаталін Микола Миколайович

Народився 16 грудня 1904(19041216) року в родині селянина в селі Чернево, тепер Зарайського району Московської області, до 1920 році працював у господарстві батька.

У 1920—1922 роках служив у Червоній армії, з 1921 по 1922 рік був курсантом Московської військово-інженерної школи.

У 1922—1925 роках — відповідальний секретар волосного комітету комсомолу в Каширському повіті Московської губернії.

Член РКП(б) з 1925 року.

У 1925—1927 роках — завідувач агітаційно-пропагандистського відділу Каширського повітового комітету ВЛКСМ Московської губернії. У 1927—1928 роках — відповідальний секретар виконавчого комітету Каширської міської ради.

У 1928—1929 роках — вчитель і директор середньої школи Іваньковського району Московської губернії.

У 1929—1933 роках — студент Московського державного педагогічного інституту імені Леніна. Після закінчення інституту направлений в Красноярський край.

У 1933—1935 роках — начальник політичного відділу Пойменотинського свинорадгоспу Красноярського краю.

У 1935—1936 роках навчався в аспірантурі, з 1936 по 1938 рік працював помічником декана, виконував обов'язки доцента політекономії, був помічником директора Московського державного педагогічного інституту імені Леніна.

З травня 1938 року — в апараті ЦК ВКП(б): 25 травня — 9 серпня 1938 року — інструктор, 9 серпня 1938 — 31 березня 1939 року — заступник завідувача відділу керівних партійних органів ЦК ВКП(б). З 31 березня 1939 по 11 листопада 1944 року — 1-й заступник начальника Управління кадрів ЦК ВКП(б). З 1944 по 1946 рік одночасно був завідувачем кафедри партійного будівництва Вищої школи партійних організаторів при ЦК ВКП(б).

11 листопада 1944 — 30 березня 1946 року — голова Бюро ЦК ВКП(б) по Естонії. 29 грудня 1944 — 30 березня 1946 року — голова Бюро ЦК ВКП(б) по Латвії.

У липні 1946 — травні 1950 року — інспектор ЦК ВКП(б). У травні 1947 — червні 1950 року — головний редактор журналу «Партійне життя». У червні 1950 — березні 1953 року — завідувач планово-фінансового-торгового відділу ЦК ВКП(б). У жовтні 1952 — березні 1953 року — завідувач відділу по підбору та розподілу кадрів ЦК КПРС.

Після смерті Сталіна на Пленумі ЦК КПРС 14 березня 1953, як креатура Маленкова, отримав апаратне підвищення — переведений з кандидатів у члени ЦК КПРС, обраний секретарем ЦК КПРС, в цій якості курував адміністративні органи, насамперед органи державної безпеки, функції яких в короткий період з 5 березня 1953 по 13 березня 1954 здійснювало МВС СРСР. Одночасно, з 30 червня 1953 року — 1-й заступник міністра внутрішніх справ СРСР, але фактично до роботи не приступив і замість нього 28 липня 1953 року на цю посаду було призначено Луньова.

У МВС СРСР Шаталін виконував роль представника ЦК партії, надзвичайного комісара, без якого не вирішувалося жодне питання. Передбачалося, що можливо, Шаталін стане міністром внутрішніх справ СРСР. Але внаслідок боротьби за владу, що відбувалася всередині правлячого дуумвірату, сформованого в 1953 році, а саме між Маленковим і Хрущовим, дане рішення не відбулося.

Після того, як Хрущов здобув перемогу в боротьбі за владу, яка завершилася відставкою 8 лютого 1955 року Маленкова з посади голови Ради Міністрів СРСР, Шаталін був негайно відправлений у політичну заслання, подалі від Москви.

У березні 1955 — січні 1956 року — 1-й секретар Приморського крайового комітету КПРС.

У серпні 1956 — серпні 1957 року — заступник міністра державного контролю СРСР, у лютому 1958—1960 року — член Комісії радянського контролю Ради міністрів СРСР.

З 1960 року — персональний пенсіонер союзного значення, але одночасно працював заступником директора науково-дослідного інституту планування і нормативів при Держплані СРСР.

Помер у Москві 3 червня 1984 року.

• три ордени Леніна (21.06.1943, 6.11.1945, 16.12.1954)
• орден Жовтневої Революції (16.12.1974)
• орден Вітчизняної війни I ст. (13.07.1945)
• орден Трудового Червоного Прапора (20.04.1944)
• орден «Знак Пошани» (31.12.1966)
• медалі

• Довідник з історії КПРС
• Довідник по персоналіям