Шашенко Олександр Миколайович

Народився Лисичанську Луганської області. В 1966 р. закінчив лисичанську середню школу № 5, у 1972 — Дніпропетровский гірничий інститут з відзнакою і того ж року отримав кваліфікацію «гірничий інженер-будівельник».

Кандидатську дисертацію захистив у 1980 р., докторську — у 1988. У 1989 р. отримав звання професора. З 1979 р. працював асистентом, а з 1984 р. — доцентом кафедри будівництва шахт і підземних споруд. З 1990 р. — завідувач кафедрою будівництва шахт і підземних споруд, з 1995 р. і донині — проректор з міждародних зв'язків Національного гірничого університету.

Голова спеціалізованої ради Д 08.080.04 при НГУ з захисту дисертацій. 1995 року вибраний членом міжнародного товариства з геомеханіки (ISRM). Експерт ВАК України в області геомеханіки і підземного будівництва.

Наукові інтереси Олександра Шашенка охоплюють механіку гірських порід і стійкості підземних виробок. Є автором нової теорії пучення пород ґрунтів при виробітці шахт, що розташовані на великих глибинах, також теорії міцності гірських порід і наукового відкриття № 131 (1999 р.). Засновник нового напрямку у геомеханіці — статистичної геомеханіки.

Проводить велику роботу з підготовки кадрів вищої кваліфікації через аспірантуру і докторантуру. Підготував 29 кандидатів і 7 докторів наук. Має більше 250 наукових і методичних робіт, в тому числі — 8 монографій і два підручника.[2] Має ряд подяк від Міністерства науки та освіти України, администрації області, міста, університету.

Нагороджений знаками «Шахтарська слава», «Шахтарська доблесть» 3-х ступенів, «Відмінник освіти України», ювілейною медаллю НГУ. Заслужений діяч науки і техніки України (2002 р.). Лауреат Державної премії України в області науки і техніки (2002 р.). Академік Академії інженерних наук і Академії будівництва та архітектури України.