Шварно Данилович
Шварно Данилович (бл.1230 — 1269) — руський князь з династії Романовичів, князь холмський та белзький (з 1264), великий князь литовський (1267—1269), молодший син короля Русі Данила Романовича та Анни Мстиславни. Співправитель свого брата, Лева I Даниловича (1264—1269).
| Шварно Данилович | |
|---|---|
.jpg.webp) | |
| Великий князь Литовський | |
| Правління | 1267-1269 |
| Попередник | Войшелк |
| Наступник | Роман Вовк (литовський князь) |
| Інші титули | Князь холмський |
| Біографічні дані | |
| Народження |
1230 Галич, Галицько-Волинське князівство |
| Смерть |
1270 або 1269 Холм, Польща |
| Поховання | Холм |
| Дружина | дочка Міндовга |
| Династія | Рюриковичі |
| Рід | Романовичі |
| Батько | Данило Галицький |
| Мати | Анна Мстиславна |
 | |
Життєпис
Близько 1253 року Шварно одружився з дочкою литовського короля Міндовга, чим було закріплено союз між Королівством Русі і Литвою.
Взимку 1254/55 (можливо 1255/56) взяв участь у поході батька на ятвягів. Навесні 1255 або 1256 р. Данило Галицький послав Шварна на міста в басейнах Случі і Тетерева, населення яких визнало владу Золотої Орди.
Після смерті Данила Романовича у 1264 році володів Галицьким, Холмським, Дорогочинським князівствами і Чорною Руссю.
1262 року Шварно розбив мазовшан під Черськом[джерело?].
Мацей Стрийковський вказував, що Шварно власноручно вбив свого шваґра — мазовецького князя Земовита І[1], однак польський дослідник Александер Сьвежавський вважав, що це не виглядає правдоподібним[2].
Шварно був прихильником об'єднання сил Литви і Короліства Русі для боротьби проти ятвягів і польських феодалів[джерело?].
Допоміг великому князеві литовському Войшелкові (колишньому новогрудському князю) в його боротьбі проти опозиції. В роки правління в Литві Войшелка (1264—1267) Новогрудок був резиденцією Шварна Даниловича як співправителя і спадкоємця трону. Після убивства Міндовга в Литві боролися дві партії — національно-язичницька і руська християнська. Перша хотіла зберегти литовську релігійну та національну самобутність, друга — орієнтувалась на християнське Руське королівство й спиралось на руський елемент в литовській державі.
1267 року Войшелк передав йому повністю владу над Литвою, а сам пішов до монастиря. Однак 1267 старший брат Шварна, галицький князь Лев Данилович, ображений тим, що Войшелк передав князівство не йому, а його молодшому братові, підступно вбив литовського князя, після чого довір'я поміж правлячими елітами обох країн було втрачено. По смерті Шварна великим князем у Литві став литовець Тройден.
Примітки
- Стрийковський М. Хроніка польська, литовська, жмудська і всієї Русі. — Варшава, 1846. — Т. 1. — С. 296.
- Świeżawski A. Siemowit I (ok. 1215—1262) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 1996. — T. XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 66. (пол.)
Література
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк : Вежа, 2000.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Квятковський А. Знайдено могилу сина Данила Галицького. Справді? // Zbruč. — 2015. — 11 червня.
- Котляр М. Ф. Шварно Данилович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 603. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
- Шварно Данилович / Довідник з історії України / ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К. : Генеза, 1993.
| Попередник Войшелк |
 |
Великий князь Литовський 1267-1269 |
|
Наступник Роман Вовк |