Швейцарський діалект

Швейца́рський діале́кт — підгрупа діалектів алеманського діалекту, що використовуються в Швейцарії та деяких альпійських комунах північної Італії.

Швейцарський діалект
Schwyzerdütsch
Поширена в  Швейцарія,  Німеччина,  Австрія,  Ліхтенштейн,  Італія
Носії 4 450 000
Писемність латиниця
Класифікація

Індоєвропейська сім'я

Германська гілка
Західнонімецька група
Південнонімецька група діалектів
Алеманський діалект
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-2 gsw
ISO 639-3 gsw

Швейцарський діалект є зручним терміном для позначення групи говорів, між якими насправді немає лінгвістичної єдності. Багато із цих говорів мають більш споріднені зв'язки з діалектами поза межами Швейцарії, аніж всередині групи. Серед швейцарських діалектів виділяють нижньоалеманські (базельський), верхньоалеманський (бернський, люцернський, цюриський, шафхаузенський та ін.) та гірськоалеманські (вальзерський, гларуський, швіцький) швейцарські діалекти.

Швейцарська німецька мова та швейцарський діалект

Використання німецької мови та діалекту в Швейцарії відрізняється від їх використання в Німеччині та Австрії тим, що існує ясно виражена протилежність між діалектом та стандартною мовою. Діалект та стандартна мова розділені між собою,[джерело?] тобто не існує деякого переходу між ними. Під час розмови використовують або діалект, або стандартну мову, але не змішують їх в одному висловлюванні.[джерело?]

Діалекти використовуються в Швейцарії людьми різного соціального походження як ділова та розмовна мова. Загальноприйнятим є послуговування діалектом під час розмови з високопосадовцями та в державних установах.

Швейцарська німецька мова використовується в Швейцарії для письма і тому часто називається «письмова німецька мова».

Граматика

На відміну від стандартної німецької мови, швейцарські діалекти мають ряд відмінностей.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.