Швейцарський цивільний кодекс

Цивільний кодекс Швейцарії (SR 210, нім. Schweizerisches Zivilgesetzbuch; фр. Code civil suisse; італ. Codice civile svizzero; рет. Cudesch civil svizzer) — цивільний кодекс, що діє у Швейцарії та регулює відносини між особами. Уперше був ухвалений 1907 року[1][2][3].

На документ значною мірою вплинув німецький цивільний кодекс і частково французький цивільний кодекс, проте більшість науковців у царині порівняльного права, зокрема К. Цвайґерт і Родольфо Сакко, стверджують, що швейцарський кодекс походить від чіткої парадигми цивільного права[4][5][6].

Історія та впливи

Кодифікований закон офіційно називається Швейцарський цивільний кодекс від 10 грудня 1907 року за датою ухвалення. Набув чинності з 1 січня 1912 року. Документ підготував Ойген Губер. Згодом на французьку мову переклав Віргіль Россел, а італійську — Бренно Бертоні. Ретороманська мова на той час ще не була офіційною мовою.

Цивільний кодекс Турецької Республіки, дещо змінена й вдосконалена версія Швейцарського кодексу, ухвалили в 1926 році в ході масштабних реформ уряду Кемаля Ататюрка щодо перетворення Туреччини в світську державу[7]. Кодекс також вплинув на кодекси кількох інших держав, таких як Перу.

1911 року ухвалили Швейцарський кодекс зобов'язань[8], що розглядається як п'ята унікальна частина цивільного кодексу Швейцарії. Таким чином, цей окремий кодекс був визнаний першим цивільним кодексом, що містив норми торгового права[9][10].

Структура

Швейцарський цивільний кодекс містить понад дві тисячі статей[10]. У вступі визначено принципи застосування цивільного права:

  1. Закон застосовується відповідно до його формулювання або інтерпретації правових питань, щодо яких він містить положення.
  2. За відсутності положення, суд виносить рішення відповідно до звичаєвого права, а за відсутності звичаєвого права — у відповідності з нормою, яку б він прийняв як законодавець.
  3. Суд повинен слідувати установленій доктрині та прецедентному праву.

Структура Швейцарського цивільного кодексу:

  • Книга перша — «Суб'єкти права — фізичні та юридичні особи»;
  • Книга друга — «Сімейне право»;
  • Книга третя — «Спадкове право»;
  • Книга четверта — «Речове право»;
  • Книга п'ята — «Зобов'язальне право» (1911 року).

П'ята книга складається з розділів:

  • I — «Загальні положення про зобов'язання»;
  • II — «Окремі види зобов'язань»;
  • III — «Торгові товариства»;
  • IV — «Торгова реєстрація, право на фірму, торгове рахівництво»;
  • V — «Цінні папери».

Список літератури
  1. SR 21 Zivilgesetzbuch (official website) (de, fr, it). Berne, Switzerland. 10 вересня 1916. Процитовано 14 вересня 2016.
  2. SR 210 Swiss Civil Code of 10 December 1907 (Status as of 1 January 2016) (official website). Berne, Switzerland: Swiss Federal Council. 10 вересня 1916. Процитовано 14 вересня 2016.
  3. The Swiss Civil Code of December 10, 1907 (Effective January 1, 1912); Translated by Robert P. Shick, A.M., LL.B., Member of the Philadelphia Bar; Annotated by Charles Wetherill, A.B., LL.D., Member of the Philadelphia Bar; Corrected and Revised by Eugen Huber, Dr. Jur., Rer. Pub. et Phil., Law Professor, University of Berne; Alfred Siegwart, Dr.Jur., Professor of Swiss Law, University of Freiburg ; Gordon E. Sherman, Ph.B., LL.B., Member of the New York and New Jersey Bars. Boston, U.S.A.: The Boston Book Company. Процитовано 28 листопада 2016.
  4. Stoffel, Walter A. (1987). National Reports, Switzerland. У Knapp, Viktor. International Encyclopedia of Comparative Law I. Tübingen and Dorderecht, Boston, Lancaster: J.C.B. Mohr (Paul Siebeck) and Martinus Nijhoff Publishers. с. S-186.
  5. Zweigert, Konrad, Professor of Law, University of Hamburg; Director, Max Planck Institute for Foreign and International Private Law; Kötz, Hein, M.C.L. (Mich.); Professor of Law, University of Konstanz (1977). An Introduction to Comparative Law; Translated from the German by Tony Weir, Fellow of Trinity College, Cambridge. I: The Framework. Amsterdam, New York, Oxford: North Holland Publishing Company. с. 166–177.
  6. Rabel, Ernst (1950). Private Laws of Western Civilization: Part III. The German and Swiss Civil Codes. Louisiana Law Review 10. с. 271–275. Процитовано 29 листопада 2016.
  7. Zweigert, Konrad, Professor of Law, University of Hamburg; Director, Max Planck Institute for Foreign and International Private Law; Kötz, Hein, M.C.L. (Mich.); Professor of Law, University of Konstanz (1977). An Introduction to Comparative Law; Translated from the German by Tony Weir, Fellow of Trinity College, Cambridge. I: The Framework. Amsterdam, New York, Oxford: North Holland Publishing Company. с. 176–177.
  8. SR 22 Obligationenrecht (official website) (de, fr, it). Berne, Switzerland: Swiss Federal Council. 10 вересня 1916. Процитовано 14 вересня 2016.
  9. SR 220 Federal Act on the Amendment of the Swiss Civil Code (Part Five: The Code of Obligations) (official website). Berne, Switzerland: Swiss Federal Council. 10 вересня 1916. Процитовано 14 вересня 2016.
  10. Frédéric Koller (13 вересня 2016). Quand la Suisse inspire la modernisation du droit chinois. Le temps (фр.) (Lausanne, Switzerland). Процитовано 14 вересня 2016.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.