Комерційне право

Комерційне право (також іноді — Бізнесове право, Торгове право, Підприємницьке право, Господарське право) — галузь права, яка регулює діяльність в сфері торгового (комерційного) обігу.

До предмету комерційного (торгового) права відносять загальні вимоги до здійснення комерційної діяльності, корпоративне право, купівлю-продаж товарів та інші угоди між професійними учасниками ринкових відносин без участі споживачів (контрактне право), реєстрацію комерційних юридичних осіб, банкрутство, відносини комерційного посередництва, обіг цінних паперів, регулювання цін та конкуренції, бухгалтерської та іншої публічної звітності, інші сфери комерційних відносин.

В країнах англо-американського права одночасно із поняттям комерційного права застосовується поняття бізнесового права (анг. — business law)

У більшості країн світу комерційне право виокремлюється для цілей практичного поділу спеціалізації юристів та виділення освітніх програм університетів.

У багатьох країнах прийняті окремі комерційні кодекси (Австрія, Бельгія, Болгарія, Бразилія, Іспанія, Люксембург, Ліхтенштейн, Південна Корея, Словаччина, США, Туреччина, Україна, Франція, Естонія, Японія тощо). У країнах, де комерційне право виділяється як окрема галузь, часто одночасно приймаються цивільний і комерційний (підприємницьки, господарський) кодекси, причому загальна частина цивільного кодексу містить норми, які діють і для комерційного права. Так, разом з кодексом Наполеона (1804) був прийнятий Комерційний кодекс Франції (1807), а в Німеччині в 1900 році вступили в силу Німецьке цивільне уложення та Німецьке комерційне уложення (Комерційний кодекс). У науці цивільного права це отримало назву дуалізму приватного права.

Суперечки щодо природи комерційного права

У науці українського права точаться дискусії із приводу галузевої природи комерційного права.

Висловлено два основних підходи у цій сфері.

Перший відстоюється представниками цивілістики та передбачає віднесення комерційного права до приватного права, коли комерційні відносини розглядаються лише як різновид приватно-правових відносин.

Другий — представниками господарського права, що визначають комерційне право комплексним правовим утворенням, що поєднує публічно-правові та приватноправові норми, а також як підгалузь господарського (економічного) права. Прибічниками цього підходу наводяться аргументи щодо наявності в актах комерційного законодавства публічних вимог до порядку організації компаній, захисту конкуренції, публічної звітності, ціноутворення та навіть кримінальних й адміністративних норм у комерційних кодексах провідних країн світу, зокрема, у класичних комерційних кодифікаціях: Комерційному кодексі Франції та Німецькому комерційному уложенні.

Динамізм та космополітичність комерційного права

Комерційне право характеризується надзвичайним динамізмом, що обумовлюється постійним пристосуванням правил ведення бізнесу під змінювані економічні відносини (зокрема, електронної комерції) та намаганням країн світу створити на власній терітиорії привабливіші умови ведення бізнесу для залучення інвестицій.

Комерційне право також розвивається завдяки різноманітним інтеграційних процесам, що відбувається у світі та у межах окремих країн.

Космополітичність комерційного права полягає у меншому врахуванні національних своєрідностей у актах комерційного законодавства у порівніння із цивільним, адміністративним чи кримінальним правом, що обумовлюється потребами міжнародних економічних відносин та глобалізації. У зв'язку із цим спостерігається процес уніфікації правил ведення бізнесу у різних країнах світу.

У європейських країнах значний поштовх до оновлення актів комерційного законодавства наданий директивами та іншими актами Європейського Союзу щодо побудови загальноєвропейського ринку товарів, послуг, капіталу і робочої сили.

Серед комерційних кодексів, прийнятих у XXI столітті, відзначаються:

Комерційний кодекс Франції (2000) — фр. Code de Commerce de France[1];

Комерційний кодекс Турецької республіки (2011) — тур. Türk Ticaret Kanunu[2];

Господарський кодекс Королівства Бельгія (2013) — фр. Сode de droit économique[3];

Господарський кодекс України (2003)[4];

Підприємницький кодекс Республіки Казахстан (2015)[5];

Новий комерційний кодекс представлено Урядом Іспанії у парламент країни в 2014 році[6].

Комерційні кодекси за країнами
  • Підприємницький кодекс Австрії (2007)
  • Комерційний кодекс Алжиру (1975)
  • Господарський кодекс Королівства Бельгія (2013)
  • Комерційний кодекс (закон) Болгарії (1991)
  • Комерційний кодекс Болівії (1977)
  • Комерційний кодекс Бразилії (1850)
  • Комерційний кодекс Венесуели (1955)
  • Комерційний кодекс В'єтнаму (1997)
  • Комерційний кодекс Габону (2008)
  • Комерційний кодекс Домініканської Республіки (1884)
  • Комерційний кодекс Ефіопії (1960)
  • Комерційний кодекс Єгипту (1999)  
  • Комерційній кодекс Індонезії (1847)
  • Комерційний кодекс Ірану (1932)
  • Комерційний кодекс Іспанії (1885)
  • Комерційний кодекс Йорданії (1966)
  • Підприємницький кодекс Республіки Казахстан (2015)
  • Комерційний кодекс Катару (2006)
  • Комерційний кодекс Кувейту (1980)
  • Комерційний кодекс Латвії (2000)
  • Загальнонімецький комерційний кодекс, що застосовується у Ліхтенштейні (1861)
  • Комерційний кодекс Люксембургу (1807)
  • Комерційний кодекс Лівії (2010)
  • Комерційний кодекс Мальти (1857)
  • Комерційний кодекс Марокко (1996)* Комерційний кодекс Мексики (1889)* Комерційний кодекс Макао (1999)* Комерційний кодекс Монако (1866)
  • Комерційний кодекс Мозамбіку (2005)
  • Комерційний кодекс Нідерландів (1838)
  • Комерційний кодекс Німеччини (1897)
  • Комерційний кодекс Нікарагуа (1914)
  • Комерційний кодекс Португалії (1888)
  • Кодекс комерційних компаній Португалії (1986)
  • Комерційний кодекс Південної Кореї (1962)
  • Уніфікований Комерційний кодекс Сполучених штатів Америки (1952)
  • Комерційний кодекс Сирії (2007)
  • Комерційний кодекс Словаччини (1991)
  • Комерційний кодекс Тунісу (1959)
  • Комерційний кодекс Туреччини (2011)
  • Господарський кодекс України (2003)
  • Комерційний кодекс Франції (2000)
  • Комерційний кодекс Чилі (1865)
  • Комерційний кодекс Естонії (1995)
  • Господарський кодекс Естонії (2011)
  • Комерційний кодекс Японії (1899)

Див. також

Примітки
  1. Code de commerce | Legifrance. www.legifrance.gouv.fr. Процитовано 26 січня 2016.
  2. Başbakanlık Mevzuatı Geliştirme ve Yayın Genel Müdürlüğü. www.resmigazete.gov.tr. Процитовано 26 січня 2016.
  3. Adoption d'un nouveau code de droit économique en Belgique. www.svp.com. Процитовано 26 січня 2016.
  4. Господарський кодекс України | від 16.01.2003 № 436-IV (Сторінка 1 з 11). zakon5.rada.gov.ua. Процитовано 26 січня 2016.
  5. Кодекс Республики Казахстан от 29 октября 2015 года № 375-V «Предпринимательский кодекс Республики Казахстан» - ПАРАГРАФ-WWW. online.zakon.kz. Процитовано 26 січня 2016.
  6. Osborne Clarke – an International Legal Practice: Novelties introduced by the new Commercial Code Draft Bill as regards Corporate Law.. www.osborneclarke.com. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 26 січня 2016.

Література
  • О. М. Григоров. Комерційні права при міжнародних польотах // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
  • Цитович Петро Павлович. Праці по торговому і вексельному праву = Труды по торговому и вексельному праву. — 2. — "Статут», 2005. — Т. 1: Підручник торгового права. До питання про злиття торгового права з цивільним. — 460 с. — ISBN 5-8354-0262-7.
  • Пугинський Б. І. Комерційне право Росії. Підручник = Коммерческое право России. Учебник. — 2. — "Зерцало», 2006. — Т. Класичний університетський підручник. — 350 с. — ISBN 5-8078-0121-0.
  • Подцерковний О. П. Від торгового права до господарського: періодизація галузевого розвитку // Актуальні проблеми держави і права: Збірник науковий праць. 2009. — № 48. — с. 295—303
  • Подцерковний О. П. Розвиток господарсько-правового напряму у законодавстві та науці зарубіжних країн // Правова доктрина України: у 5 т. — т.4. : Доктринальні проблеми екологічного, аграрного та господарського права / Ю. С. Шемшученко, А. П. Гетьман, В. І. Андрейцев та ін.. ; За заг. ред. Ю. С. Шемшученка.  — Х. : Право, 2013 — С. 396—424.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.